Page 58 - 4290

літологічного складу і їх границь;
2) визначення літологічного складу порід, що складають
розріз досліджуваної свердловини;
3) виділення в розрізі пластів-колекторів нафти і газу;

4) оцінка характеру насичення пласта нафтою, газом або
водою;
5) оцінка колекторських властивостей пласта: пористості,

проникності, нафтанасиченості.
Розробляння методів інтерпретації каротажних діаграм із
застосуванням ПЕОМ дає змогу збільшити швидкість і
підвищити надійність геологічного тлумачення результатів

геофізичних вимірів, а отже підвищити їх ефективність.
У даний час застосовують широкий комплекс методів
геофізичних досліджень свердловин.

1 Стандартний електричний каротаж, що полягає у
вимірюванні уявних питомих опорів порід вздовж стовбура
свердловини за допомогою стандартного три електродного

каротажного зонда (метод УО) і природних потенціалів
самочинно виникають у свердловині (метод ПС).
2 Бокове каротажне зондування (БКЗ), за якого

вимірюють уявні опори порід уздовж стовбура свердловини за
допомогою каротажних зондів різної довжини, чим
забезпечується різна глибина дослідження в напрямку,
перпендикулярному до осі свердловини. За даними БКЗ:

вирішують такі основні завдання: виокремлюють пласти на
проникні, де має місце проникнення фільтрату розчину в пласт, і
непроникні; визначають істинний уявний опір незміненої частини

пласта й зони проникнення; уточнюють границі пластів.
3 Мікрокаротажне зондування (МК), бокове
мікрокаротажне зондування (МБК), яке полягає у вимірюванні
уявних опорів, прилеглої до стінки свердловини частини пласта.

4 Гама-каротаж (ГК), що базується на вимірюванні
природного гама-випромінювання порід, яке зумовлене
радіоактивними мінералами, що містяться в них.

5 Нейтронний гама-каротаж (НГК), заснований на
вимірюванні інтенсивності гама-випромінювання, що виникає в
породах під час їх опромінювання потоком швидких нейтронів.

Крім згаданих методів радіоактивного каротажу

55