Page 300 - 4290

ефективними, якщо в результаті цього дебіти нафти,
коефіцієнта продуктивності сусідніх видобувних свердловин
підвищилися.
Ефективність регулювання профілів припливу у видобувних

свердловинах і профілів приймальності в нагнітальних
свердловинах визначається збільшенням робочої товщини
пласта, дебітів нафти (газу), зниженням темпів зростання

обводнення.
Якщо розглянутих вище заходів з регулювання розробки
нафтових покладів недостатньо для істотного покращення її
стану, може виникнути необхідність у пошуку нових методів дії

на пласт. До нових методів дії на пласт з метою інтенсифікації
його розробки та підвищення коефіцієнта нафтовіддачі
відносяться:

- термічні (закачування гарячої води, пари, створення
внутрішньопластового вогнища горіння);
- хімічні (закачування води, обробленої різними хімічними

реагентами, які покращують витіснення нафти);
- закачування газу під високим тиском (вуглеводневі гази,
С0 та ін.).
2
Доцільність застосування того чи іншого методу
підвищення ефективності коефіцієнта нафтовіддачі визначається
на основі детального вивчення геолого-промислової
характеристики експлуатації об'єкта, геолого-промислового

аналізу його розробки за попередній період.
Для збільшення коефіцієнта конденсатовідддачі також
можуть бути використані методи дії на пласт, оскільки врати

конденсату в надрах при звичайних способах розробки газових і
газоконденсатних покладів сягають 0,5-0,6.
Найбільш поширений на сьогоденні є метод підвищення
коефіцієнта конденсатовіддачі – зворотне закачування в пласт

газу, що видобувається, в пласт для підтримання пластового
тиску на рівні, який забезпечить максимальне вилучення
конденсату.

291