Page 297 - 4290

виникає необхідність уточнення коефіцієнта кінцевої
нафтовіддачі для подальшого планування видобутку нафти і
геолого-технологічних заходів щодо удосконалення процесу
розробки.

Геолого-промисловий аналіз розробки дає змогу уточнити
прогнозну величину коефіцієнта кінцевої нафтовіддачі. При
цьому використовують геолого-промислові методи визначення

коефіцієнта нафтовіддачі, здебільшого за допомогою
статистичних методів та за допомогою методу матеріального
балансу.
Якщо частина видобутку нафти отримана не через

витіснення її водою, а через прояв пружних сил пластової
системи чи енергії розчиненого газу в результаті значного
зниження пластового тиску, то цю частину видобутку визначають

розрахунками за методом матеріального балансу.
Для визначення коефіцієнта кінцевої нафтовіддачі
статистичними методами використовують залежності: поточні

річні темпи видобутку нафти – накопичений видобуток нафти
(коефіцієнт поточної нафтовіддачі), поточний пластовий тиск –
накопичений видобуток нафти (поточна нафтовіддача);

обводненість продукції – накопичений видобуток нафти
(коефіцієнт поточної нафтовіддачі); поточний водонафтовий
фактор – накопичений видобуток нафти (коефіцієнт поточної
нафтовіддачі).

Перша залежність може бути використана при всіх режимах
роботи покладу, друга – при режимах виснаження (головним
чином при режимі розчиненого газу); останні дві – для режимів,

при яких основна частина запасів нафти видобувається в процесі
витіснення її водою.
Розглянуті залежності можна успішно використовувати для
оцінки коефіцієнта кінцевої нафтовіддачі.

На величину коефіцієнта газовіддачі значно впливає
геолого-фізична неоднорідність продуктивних відкладів.
Преривчасте залягання колектора (лінзи), неоднорідний розподіл

колекторських властивостей може призвести до втрат газу в
надрах від 0,16 до 0,31. На коефіцієнт газовідачі впливає режим
роботи покладу. При газоводонапірному режимі бувають

288