Page 73 - 4279

Гранично допустима концентрація (ГДК) – показник
безпечного рівня вмісту шкідливих речовин у навколишньому
середовищі. Відповідає максимальній кількості шкідливої
речовини в одиниці об'єму або маси, яка при щоденному впливі

протягом необмеженого часу не викликає будь-яких змін в
організмі людини і несприятливих спадкових змін у потомства, а
також не призводить до порушення нормального відтворення

основних ланок екологічної системи природного об'єкта.
Гранично - допустима концентрація (ГДК) – максимальна
кількість шкідливих речовин в одиниці об’єму повітря, яка
практично не впливає на стан здоров’я людини.

Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливої
речовини у повітрі робочої зони (згідно з визначенням, що
приводиться у ГОСТ 12.1.005-88) – це концентрація, яка при

щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин або при
іншій тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за час
всього робочого стажу не може викликати професійних

захворювань або розладів у стані здоров’я, що діагностуються
сучасними методами досліджень як у період праці, так і у
віддалені терміни життя теперішнього і наступних поколінь.

Оцінку впливу хімічних небезпек за наявності одночасно
декількох шкідливих речовин односпрямованої дії здійснюють за
сумою відношень фактичних концентрацій речовини до їх ГДК,
яка не повинна перевищувати одиниці:

С С С С
1
2


3  ... n  , 1 ) 1 . 7 (
ГДК ГДК ГДК ГДК
1 2 3 n

де С , С , …, С – фактична концентрація шкідливих речовин,
1
2
n
3
мг/м ;
ГДК , ГДК , ..., ГДК – відповідно гранично допустимі
n
1
2
3
концентрації, мг/м .
Сучасна методика розрахунку забруднення атмосфери
токсичними речовинами від одиночного джерела дозволяє
визначити максимальне значення приземної концентрації та
відстань від джерела забруднення, де вона спостерігається.
Найбільша концентрація токсичної речовини в приземному

шарі атмосфери не повинна перевищувати гранично допустимої
концентрації її в атмосфері повітря:

73