Page 131 - 4275

корпуса устаткування. Таким чином, захист від ураження струмом
забезпечується шляхом приєднання корпуса до заземлювача, який має
малий опір заземлення та малий коефіцієнт напруги доторкання α.
Із еквівалентної електричної схеми (рис. 5.19, б) видно, що
людина (R л) доторкаючись до заземленого корпуса, який опинився під
напругою під’єднується до електричного кола однофазного струму
паралельно опору заземлення R з. Оскільки опір заземлення малий, то
основна частина струму замикання на землю пройде саме через нього,

а через людину пройде малий (безпечний) струм. У цьому і полягає
суть захисного заземлення. Причому струм, що пройде через людину
зменшиться у стільки разів, у скільки опір людини більший за опір
заземлення. Якщо вважати, що опір людини R л = 1000 Ом, а опір
заземлення R з = 4 Ом, то струм, який пройде через людину, що

доторкнулася до заземленого корпуса, котрий опинився під напругою,
буде в 250 разів менший ніж у випадку, коли таке захисне заземлення
відсутнє.

Рисунок 5.19 - Захисне заземлення:

а - схема доторкання людини до заземленого корпуса, який опинився
під напругою; б — еквівалентна електрична схема

Заземлювальним пристроєм називають сукупність
конструктивно об'єднаних заземлювальних провідників та
заземлювача. Заземлювач — провідник або сукупність електрично
з'єднаних провідників, які перебувають у контакті із землею, або її

еквівалентом. Заземлювачі бувають природні та штучні. Як природні
заземлювачі використовують електропровідні частини будівельних і
виробничих конструкцій, а також комунікацій, які мають надійний
контакт із землею (водогінні та каналізаційні трубопроводи,
"фундаменти будівель” і т. п.). Для штучних заземлювачів

131