Page 7 - 4267
P. 7

Але  якщо  лінія  орієнтована  не  строго  по  горизонталі  або
                  вертикалі, то цей метод не буде точним. Наприклад, якщо лінія
                  проходить  точно  по  діагоналях  пікселів,  то  її  довжина  буде
                  суттєво  більше,  ніж  розрізнюваність,  помножена  на  кількість

                  пікселів.  Виходячи  з  теореми  Піфагора,  довжину  таких  ліній
                  можна отримати, помножуючи отриманий результат на  .
                         Ще більш складна проблема виникає, коли маємо справу зі

                  звивистою лінією, що проходить по растру випадковим чином. У
                  такому  разі,  простий  підрахунок  кількості  пікселів,  через  які
                  проходить  лінія,  може  виявитися  оптимальним,  тому  що
                  особливості розташування пікселів, що її становлять, в кожному

                  випадку визначити майже неможливо. Саме тому для визначення
                  довжин ліній варто використовувати век¬торну структуру даних.
                         Визначення довжини лінійного об'єкта у векторній системі

                  набагато точніше (як і саме відображення лінії), ніж підрахунок
                  пікселів. Згадаємо, що лінія будь-якої форми в ГІС складається з
                  прямих відрізків, кількість яких залежить від бажаної детальності

                  відображення. Довжину кожного такого відрізка можна отримати
                  як  гіпотенузу  прямокутного  трикутника  за  теоремою  Піфагора,
                  знаючи координати його крайових точок. Склавши довжини всіх

                  відрізків лінії, отримаємо точне значення її загальної довжини.
                         Примітка.  Векторне  зображення  лінійних  об'єктів  також
                  використовує  свого  роду  спрощення,  коли  криві  ділянки  лінії
                  апроксимуються прямими.

                         Для  растрової  моделі  даних.  В  растровій  моделі,  площа
                  підраховується  простим  множенням  площі  пікселів  на  кількість
                  пікселів,  що  утворюють  полігон.  При  визначенні  площі  регіону

                  вибираються  всі  пікселі  з  певним  значенням  атрибута.  Можна
                  отримати не тільки кількість цих пікселів, але й їхній відсоток від
                  загальної кількості пікселів покриття.
                         Площі  растрових  полігонів  підраховуються  за  сумою

                  комірок растра з однаковими числовими значеннями. При відомій
                  довжині сторони комірки растра сума комірок перераховується в
                  площинні одиниці вимірювання.

                         Якщо ж потрібно визначити площу лише одного або кількох
                  полігонів,  що  утворюють  фрагментований  регіон  з  певним
                  значенням  атрибута,  справа  ускладнюється.  У  цьому  випадку





                                                               7
   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12