Page 237 - 4262

термодинамічних умовах, які визначаються інтенсивністю
розвитку процесів диференціації, тектонічним режимом і
складом порід літосфери конкретного регіону.
У зону аномалій електропровідності потрапляють
Гуляй-Польська, Центрально-Сорокинська, Сорокинська,
Федірівська залізорудні, вулканогенно-осадові графітові зони
у зв΄язку з вуглецево-кремністою формацією, Корсакська
залізорудна зона з графітом.

Геоелектрична модель Кримського регіону
У першому наближенні модель Кримського регіону
можна уявити таким чином: добре провідні утворення на
поверхні – опади, морська вода розміщені на відносно слабо
провідних породах консолідованої кори, які в свою чергу
утримують неоднорідні корові та мантійні утворення з
високою електропровідністю. Поверхневі відклади
визначаються різкою мінливістю сумарної поздовжньої
провідності від декількох сименсів в Гірському Криму до
тисячі та більше на Тарханкутському і Керченському
півостровах, а акваторія Чорного моря має S до 10000 См.
На поверхні спостережено неоднорідний розподіл
значень поля магнітотеллуричних варіацій на періодах 150 та
2000 с, який визначається в першу чергу індукційними
явищами, що виникають неоднорідностях електропровідності,
які розміщені на різних глибинах.
На заході Криму виділена аномальна область
підвищеної електропровідності, складна конфігурація якої в
деталях не збігається для періодів 150 і 2000 с (рис. 10.9,
10.10). Найбільш провідні ділянки розташовані в основному в
акваторії Чорного моря (Каркинітська і Казантіпська затоки),
у Каркинітсько-Північнокримському прогині та в Альмінській
кіммерійській западині.
Від Тарханкутського півострова до Новоселівського
підняття простягається аномалія електропровідності
Степового Криму завширшки 20 - 30 км з сумарною
поздовжньою провідністю 5000 См на глибині 5 км. Потім,
вона змінює напрямок на північний захід і частково
трасується вздовж вузького гребнеподібного опускання
підошви кори. За даними ГСЗ на цій ділянці простежений
глибинний розлом такого ж простягання. На рис. 6.9 на моделі

237