Page 231 - 4262

частині Бузького мегаблоку спрямоване на захід, друге – на
схід у зоні зчленування Росинського, Бузького мегаблоків і
Голованівської шовної зони. Глибина залягання цього
складного електропровідного об’єкту складає 3 км,
потужність тіла 12 км, питомий опір 10 Ом·м. На глибинах
від 15 до 30 км спостерігається просторове зміщення всієї
провідної структури на південь на 15 км, а північної границі,
приблизно, на 50 км. Південна частина цієї тривимірної
аномалії електропровідності співпадає з частиною
Тальнівського глибинного розлому. За результатами
сейсмічної томографії ця область виділяється як зона
максимальних градієнтів підошви високошвидкісного шару.
Перші ознаки Чернівецько-Коростенської аномалії
електропровідності поза межами УЩ отримані на півдні
Волино-Подільскої плити (ВПП) в районі Чернівецької
геоелектричної аномалії. Ця провідна структура на глибинах
від 6 до 15 км, шириною більш ніж 100 км характеризується ρ
=10 Ом·м. Вона простягається з півдня і поглиблюється вже на
території ВПП до глибин 15 км. Якраз на цих глибинах (від 15
до 30 км) розташовується основне тіло Чернівецько-
Коростенської аномалії електропровідності. Частина
аномального тіла з ρ =5 Ом·м розташована в межах
Росинського та Подільского мегаблоків і утримує об´єкт з
високим опором (біля 1000 Ом·м). Західна частина тіла
низького опору (ρ = 20 Ом·м) виходить за межі УЩ і
простягається в двох напрямках – на південь і південний схід
уздовж Подільської зони розломів до Голованівської шовної
зони.
У мантії УЩ також спостережено неоднорідний
розподіл геоелектричних параметрів. У південно-західній
частині УЩ знайдено провідник з покрівлею на глибинах 50-
70 км з питомим опором 25 - 30 Ом·м. Його кордони
0
проходять таким чином: північний по 50 пвн.ш., східний –
0 0
поміж 31 і 32 схд. д., південний кордон не встановлено
0
0
(мабуть південніше 48 пвн.ш.), західний кордон уздовж 26
схд. д. На заході провідник у верхній частині мантії
занурюється до глибин 90 – 100 км і гальванічно пов’язаний з
аномалією високої електропровідності в верхній мантії
Карпатського регіону (рис. 10.5).

231