Page 53 - 4254
P. 53

Українська нафта

                     Промислові  видобутки  нафти  в  Галичині  розпочалися  в  кінці  XVIII  ст.  на
               Дрогобиччині, на території села Нагуєвичі – батьківщині Івана Франка.
                     Основною  перешкодою  у  використанні  нафти  була  складність  пізнання  її  хімічного
               складу, а також розробка методів виготовлення з неї корисних продуктів. Тепер ці продукти
               добре всім відомі: бензин, гас, парафін, асфальт тощо.
                     Пізніше  видобуток  нафти  та  озокериту,  тобто  гірського  воску,  розпочався  в
               промисловій  столиці  краю  –  Бориславі.  Коли  для  телеграфного  зв’язку  між  Європою  і
               Північною Америкою по дну Атлантичного океану прокладали кабель, для захисту його від
               солоної  води  застосовували  саме  бориславський  озокерит.  Спеціалісти  не  помилилися  у
               своїх передбаченнях: озокеритова оболонка виявилася надійною.
                     У зв’язку з розвитком гірництва в кінці XIX ст. розгорнулося будівництво доріг, мостів,
               залізниць. Одна з найперших віток розгалуження залізниці Львів–Відень була прокладена до
               Борислава, пов’язавши його зі Львовом.
                     Нафтовий  промисел  Борислава  був  одним  із  найперших  у  світі,  отже,  на  його
               матеріалах розвивалася нафтова наука.

                                                                                           ( Г. Бойко; 146 слів)

                                                   Вона підкорила Європу

                     Якось Іван Тургенєв, славетний російський класик, звернувся до Тараса Шевченка, аби
               той порекомендував, кого з прозаїків читати, щоб вивчити українську мову. Відповідь була
               такою: “Марка Вовчка: він один знає нашу мову”. Цей факт, погодьтеся, дуже переконливий.
                     Шістнадцятирічна Марія Вілінська, красуня, розумниця, дочка російського дворянина,
               живе  в  Орлі.  Звичайно  ж,  вона  не  знає,  що  буквально  через  сім  років  стане  знаменитою
               українською  письменницею  та  ще  й  з  викликом  підписуватиме  свої  твори  чоловічим
               псевдонімом Марко Вовчок.  Якби тоді  дівчині  хтось сказав про це, вона, напевно, тільки
               розсміялася б: для цього треба принаймні знати українську мову!
                     Одружившись  з  Опанасом  Марковичем,  Марія  не  без  його  допомоги  (а  він  був
               українським  етнографом)  досконало  вивчає  українську,  а  вже  через  шість  років  створює
               “Народні оповідання”, що принесли їй славу в Європі. Їх перекладають чеською, данською,
               німецькою  та  іншими  мовами,  а  повість  “Маруся”  стала  класичним  твором  французької
               дитячої літератури, витримавши майже двадцять видань.

                                                                                  (О. М. Авраменко;144 слова)



























                                                              51
   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57   58