Page 6 - 4252

ри, маніпулятори і т.п.), використовуються при побудові операційних систем.
Другий рівень — загальносистемні компоненти. Вони забезпечують взаємодію
з універсальними сервісними системами середовища роботи прикладної систе-
ми, такими як операційні системи, СКБД, системи баз знань, системи керування
мережами і т.п. Третій рівень — специфічні компоненти певної прикладної об-
ласті, що входять до складу компонентів програмної системи і призначені для
розв’язання задач в межах означеної області (наприклад, бізнес-задачі). Четвер-
тий рівень — прикладні програмні системи, що призначені для виконання за-
вдань з обробки інформації, які постають перед окремими групами споживачів
інформації з різних предметних областей (офісні системи, системи бухгалтер-
ського обліку й ін.) і можуть використовувати компоненти нижчих рівнів.
Компоненти кожного з виділених рівнів використовуються, як правило, на
своєму або вищому рівні. Кожен рівень відбиває відповідний набір знань, умінь
і навичок фахівців, що створюють або використовують компоненти. Цей набір
визначає відповідний розподіл фахівців програмної інженерії на аналітиків, си-
стемщиків, прикладників, програмістів й ін. При проектуванні архітектури про-
грамна система розглядається як композиція компонентів третього рівня з до-
ступом до компонентів першого і другого рівнів. Тобто архітектурне проекту-
вання — це розроблення компонентів третього рівня, визначення вхідних і ви-
хідних даних рівнів ієрархії компонентів і їхніх зв’язків. Результат проектуван-
ня — архітектура й інфраструктура, що містять у собі набір об’єктів, з яких
можна формувати деякий конкретний вид архітектурної схеми для конкретного
середовища виконання системи, а також набір елементів керування і контролю.
Проектування архітектури системи завершується створенням опису, в якому ві-
дображені зафіксовані проектні рішення, логічна і фізична структура системи, а
також способи взаємодії об’єктів.

5