Page 136 - 4242

12 КРІПЛЕННЯ СВЕРДЛОВИНИ І ЇЇ ЦЕМЕНТУВАННЯ

12.1 Мета і способи кріплення свердловини обсад-
ними колонами

У процесі буріння розкриваються гірські породи, які
відрізняються між собою літологічним складом, фізико-
хімічними властивостями, ступенем насиченості і видом плас-
тового флюїду. Поряд із стійкими породами, ствол свердлови-
ни в яких може тривалий час залишатися незакріпленим, тра-
пляються нестійкі і слабкозцементовані породи, які легко
осипаються, руйнуються або випучуються зразу ж після роз-
бурювання. Нестійкі породи особливо часто зустрічаються на
відносно невеликих глибинах, а також у зонах тектонічних
порушень. Щоб уникнути порушення стійкості стінок сверд-
ловини, ствол її необхідно укріплювати.
Кріплення свердловини проводяться з метою:
1 Створення довговічного і герметичного каналу для
транспортування пластового флюїду від експлуатаційних го-
ризонтів на денну поверхню або робочих агентів у зворотному
напрямку.
2 Герметичного розмежування всіх проникних горизо-
нтів один від одного.
3 Закріплення стінок свердловини, складених недоста-
тньо стійкими породами.
4 Захисту експлуатаційного каналу від корозії в резуль-
таті дії пластових флюїдів.
Найрозповсюдженішим способом кріплення свердло-
вин і розмежування проникних горизонтів є спуск обсадних
колон, складених із спеціальних труб, що називаються обсад-
ними, і цементування простору між колоною труб і стінкою
свердловини. Для розмежування горизонтів з різними коефіці-
єнтами аномальності пластових тисків, а також для попере-
дження газонафтоводопроявлень з горизонтів з підвищеними
коефіцієнтами аномальності використовують також пакери.
Під конструкцією свердловини розуміють схему її по-
будови, що включає в себе сукупність даних про кількість та
інтервали спуску обсадних колон, діаметри обсадних колон та

135