Page 179 - 4218

контрофорс (франц.) – вертикальний виступ стіни, який протидіє силі розпору склепінь
споруди.
косяк – одвірок у дверях, скісна дошка у дерев’яній конструкції.
круцифікс (лат.) – розп’яття, придорожній хрест з розп’яттям.
Маківка – завершення даху церкви, каплиці та дзвіниці грушоподібної форми, що стано-
вить основу хреста.
нава (франц. неф) – внутрішня повздовжня частина храму, від’єднується від бічних нав
колонадою чи аркадою; інша назва «корабель».
намет – шатро, шатрове перекриття, що має вигляд високої чотиригранної або багатогран-
ної піраміди.
одвірок – масивна дерев’яна рама з одностулковими дверима, ставилися перед закладан-
ням стін на підвалини для сполучення внутрішнього простору з екстер’єром та надання статич-
ності стіні в місці утворення просвіту в зрубі.
одноверха церква – дво-, тридільні церкви, які над навою мають верх (баню), а над бабин-
цем і вівтарем – дахи, символізує єдиного бога.
ордер (лат. ряд, порядок) – вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних
(колони, пілястри) і горизонтальних (антаблемент) частин.
опасання – великий виносний дашок у нижній частині церкви, призначений для захисту
підвалин будівлі від атмосферних опадів і для притулку богомольців під час негоди. О. підтриму-
ється колонками, стовпами або аркадою, які встановлюються на власні підвалини або на зведену
для них зрубну стіну.
Парус – трикутної форми конструкція, за допомогою якої здійснюється перехід від основи
до барабана бані; в церковній архітектурі чотири паруси символізують євангелистів.
Патериця (жезло) – палиця, увінчана хрестом або променистим медальйоном з мальовани-
ми зображеннями; предмет архієрейського богослужіння.
Піддашшя – фартух-дашок невеликого виносу, оточує по периметру стіни зрубу церкви, не
допускає до стін і підвалин стікаючу дощову воду, захищає людей від сонця і негоди.
Пілястра – плоский вертикальний виступ на поверхні стіни, що підтримує антаблемент і
складається подібно колони з бази, стовбура та капітелі.
Портал (лат. вхід, ворота) – архітектурно оформлений парадний вхід або в’їзд (двері, воро-
та) у будинки, культові споруди або на територію монастирів, лавр тощо.
Пресбітерій (грец. священство) – вівтарна частина.
Призьба – невисокий земляний насип із неширокою горизонтальною рівною площиною
уздовж стін знадвору, обмазаний глиною, що використовувався для господарських потреб.
ротонда (італ. круглий) – кругла чи напівкругла в плані будівля, увінчана банею або ша-
тром, оточена розташованими вздовж стіни колонами.
сволок (брус, геренда) – обтесаний з чотирьох боків брус, балка, що підтримує стелю в
будівлі, яка ставиться в інтер’єрі при верху церков для стримування сили розтиску від наванта-
жень верху, надає статичності будівлі при вітрових і атмосферних опадах.
тетрапод (грец. чотири – нога) – чотириножник, невеликий дерев’яний стіл, переважно з ква-
дратовою, злегка похилою стільницею, встановлений у наві перед вівтарем, навпроти амвона (солеї);
призначений для цілувальних ікони та хреста, певних богослужбових дійств, обр’ядів тощо.

179