Page 178 - 4218

словник термінів

абрис (з нім. план, креслення) – контур, лінійне окреслення предмета.
абстактний (лат. відвертання) – той, що виникає внаслідок абстрагування; поверхневий,
невизначений, позбавлений конкретності.
автентичний (грец. справжній) – справжній, дійсний, який ґрунтується на першоджерелі.
агіографія (від. грец. святий і пишу) – жанр церковно-історичної літератури з описами
життя святих.
акант (від. грец. будяк, колючка) – стилізований рослинний мотив, що використовується
для декорації капітелей, карнизів, орнаментування тла на іконах.
алебастр – тонкозернистий твердий різновид гіпсу, придатний для різьби і точіння.
амвон (грец. виступ підвищення) – у візантійських храмах підвищення перед вівтарною
перегородкою. У католиків – пристінна кафедра для проповідей (лекторіум, казальниця).
антаблемент (франц. стіл, дошка) – верхня частина архітектурного ордера, що спирається на
колони або пілястри й складається з архітрава (балки), фриза з метопами й тригліфами та карниза.
апсида – півкруглий, багатогранний або прямокутний у плані виступ будівлі; у християн-
ських храмах – вівтарний виступ.
аркада – ряд арок, що опираються на стовпи або колони; в дерев’яних церквах і дзвіницях
використовується у завершенні галерей.
бабинець (жіночник, бабник) – західна частина (зруб) українських церков, де під час бого-
служінь стояли жінки.
баня – купол, елемент завершення будівлі.
барабан – циліндрична або багатогранна горішня частина храму, вежі, на якій спочиває
баня або намет.
випусти – кінці колод, що виступають із площини стіни у наростаючому за висотою по-
рядку; служать для опори виносу дашки піддашшя чи опасання; часто мали форму фігурних
кронштейнів.
Гонта – покрівельний матеріал у вигляді клинчастих колених дощечок з повздовжнім па-
зом у ширшій частині.
дияконські двері – двоє, рідше одні одностулкові бічні двері іконостасу, які початково за-
вішувалися тканими й вишитими катапетасмами.
Заломи – уступи, утворені комбінацією вертикальних та похилих елементів конструкції
дерев’яного верху українських церков.
Замок – вид врубки колод зрубу, що протидіє горизонтальному зсуву стіни.
Зруб – конструкція дерев’яних споруд з колод або брусів, укладених по землі чи на під-
мурівок та з’єднаних у кутах зарубами, що входять один в один, утримуючи споруду; тризрубна
чи п’ятизрубна церква збудована з трьох або п’яти частин зрубів; в плані зруби бувають чотири-
кутні або багатогранні.
іконостас (від грец. ейкон – ікона, образ і – стаіс – перегорода) – перед, перегородка, ві-
втарна стіна з іконами, «царськими» та дияконськими дверима.
кивот (грец.) – церковна шафка на престолі для зберігання дароносиці (ковчег); глибока
рама обрамлення або засклена шафка для ікон; полиця для ікон (божник).

178