Page 15 - 4212

пристрій пам’ятi), причому в кожний момент часу до шини
даних може бути пiд’єднаний тiльки один порт. Цим керує
спецiальний контролер вводу-виводу.
У простих випадках зовнiшнi пристрої пiд’єднуються до
МПС за допомогою портiв. При інтенсивному обмiнi
iнформацiєю використовується більш складна система
спряження, яка має назву iнтерфейс. Інтерфейс - це комплекс
апаратних та алгоритмiчних засобiв унiфiкованого спряження
компонентiв мiкропроцесорної системи. До складу апаратних
засобiв входять система унiфiкованих шин, унiфiкованих
сигналiв i електричних схем. Алгоритмiчна частина - це
алгоритм (чи, як його ще називають, протокол) обмiну, тобто
сукупнiсть правил взаємозв’язку цих компонентiв у процесi
обмiну iнформацiєю. Найбiльш поширенi iнтерфейси
паралельнi - IРПР, в яких iнформацiя передається по
паралельних, i послiдовних - IРПС, в яких iнформацiя
передається послiдовно по лiнiях зв’язку обмеженої кiлькостi.

1.2 Основні напрямки розвитку мікропроцесорних
засобів автоматизації

Історично склалося так, що винахід мікропроцесорів
поклав початок ери програмованих логічних контролерів -
ПЛК (Programmable Logic Controller - PLC). Перші PLC
прийшли на заміну дискретним системам управління на базі
електромеханічних реле.
Відповідно до вимог завдань, для вирішення яких вони
призначалися, для PLC було характерне переважання
дискретних вхідних і вихідних сигналів (тому контроллери і
назвали логічними), висока швидкодія, слаборозвинене
програмне забезпечення, не здатне виконувати операції з
плаваючої коми і функції ПИД-регулирования.
Одна з сфер вживання PLC - системи телемеханіки. PLC в
цих системах грають роль контрольованих пунктів (КП) і
називаються RTU (Remote Terminal Unit - видалений

15