Page 28 - 4198

звичні для нас явища, що спостерігаються в нижніх шарах
атмосфери, як поширення звуку, виникнення аеродинамічної
підйомної сили і опору, передача тепла конвекцією та ін.
У розріджених шарах повітря поширення звуку
виявляється неможливим. До висот 60-90 км ще можливе
використання опору і підйомної сили повітря для керованого
аеродинамічного польоту. Але починаючи з висот 100-130 км
знайомі кожному льотчику поняття числа М і звукового
бар'єру втрачають свій сенс: там проходить умовна лінія
Кармана, за якою починається область чисто балістичного
польоту, управляти яким можна, лише використовуючи
реактивні сили.
На висотах вище 100 км атмосфера позбавлена і іншого
чудового властивості - здатності поглинати, проводити і
передавати теплову енергію шляхом конвекції (тобто з
допомогою перемішування повітря). Це означає, що різні
елементи обладнання, апаратури орбітальної космічної станції
не зможуть охолоджуватися зовні так, як це робиться зазвичай
на літаку, - за допомогою повітряних струменів і повітряних
радіаторів. На такій висоті, як і взагалі в космосі, єдиним
способом передачі тепла є теплове випромінювання.
2. 5 Історія утворення атмосфери
Згідно найбільш поширеній теорії, атмосфера Землі в
часі перебувала в трьох різних складах. Спочатку вона
складалася з легких газів ( водню і гелію), захоплених з
міжпланетного простору. Це так звана первинна атмосфера
(близько чотирьох мільярдів років тому). На наступному етапі
активна вулканічна діяльність призвела до насичення
атмосфери і іншими газами, крім водню (вуглекислим газом,
аміаком, водяною парою). Так утворилася вторинна
атмосфера (близько трьох мільярдів років до наших днів). Ця
атмосфера була відновною. Далі процес утворення атмосфери
визначався наступними факторами:
витік легких газів (водню і гелію) в міжпланетний простір;

27