Page 27 - 4198

2.4. Фізіологічні та інші властивості атмосфери
Вже на висоті 5 км над рівнем моря у нетренованої
людини з'являється кисневе голодування і без адаптації
працездатність людини значно знижується. Тут закінчується
фізіологічна зона атмосфери. Дихання людини стає
неможливим на висоті 15 км, хоча приблизно до 115 км
атмосфера містить кисень.
Атмосфера постачає нас необхідним для дихання киснем.
Однак внаслідок падіння загального тиску атмосфери в міру
підйому на висоту відповідно знижується і парціальний тиск
кисню.
В легенях людини постійно утримується близько 3 л
альвеолярного повітря. Парціальний тиск кисню в
альвеолярному повітрі при нормальному атмосферному тиску
складає 110 мм рт.ст., тиск вуглекислого газу - 40 мм рт. ст., а
пари води - 47 мм рт. ст. Зі збільшенням висоти тиск кисню
падає, а сумарний тиск парів води і вуглекислоти в легенях
залишається майже постійним - близько 87 мм рт. ст.
Надходження кисню в легені повністю припиниться, коли
тиск навколишнього повітря стане рівним цій величині.
На висоті близько 19-20 км тиск атмосфери знижується до 47
мм рт. ст. Тому на даній висоті починається кипіння води і
міжтканинної рідини в організмі людини. Поза герметичній
кабіни на цих висотах смерть настає майже миттєво. Таким
чином, з точки зору фізіології людини, "космос" починається
вже на висоті 15-19 км.
Щільні шари повітря - тропосфера і стратосфера -
захищають нас від вражаючої дії радіації. При достатньому
розрідженні повітря, на висотах більше 36 км, інтенсивна дія
на організм надає іонізуюча радіація - первинні космічні
промені; на висотах більше 40 км діє небезпечна для людини
ультрафіолетова частина сонячного спектра.
У міру підйому на все більшу висоту над поверхнею Землі
поступово послаблюються, а потім і повністю зникають такі

26