Page 22 - 4190

ри даних, базуються на методі Джексона і використовуються для по-
дання вхідних і вихідних даних структурними діаграмами. Метод
UML призначений для опису сценаріїв роботи проекту у наочному
діаграмному вигляді. Компонентне проектування ґрунтується на ви-

користанні готових компонентів (reuse) з визначеними інтерфейсами і
їх інтеграції в конфігурацію, як основи розгортання компонентної си-
стеми для її функціонування в операційному середовищі.

Формальні методи опису програм ґрунтуються на специфікаціях,
аксіомах, описах деяких попередніх умов, твердженнях і постумовах,
що визначають заключну умову одержання програмою правильного
результату. Специфікація функцій і даних, якими ці функції оперу-

ють, а також умови і твердження – основа доведення правильності
програми.

Концептуальне проектування

Уточнення вимог та адекватного розуміння їх замовником прово-
диться в кількох напрямах. Зупинимося на головних з них, котрі від-
повідають вимірам простору визначення завдань системи.

Уточнення даних. Уточнення інформації, яку система обробляє
як дані, потребує відповідей на низку запитань, котрі мають бути

отримані як результат даного підпроцесу.
По-перше, визначаються джерела надходження даних та те, яка
сторона несе відповідальність за їхню достовірність - джерело чи сис-
тема, що їх отримує. Якщо відповідальною визначено систему, необ-

хідно доповнити проект системи відповідними блоками верифікації
даних.
По-друге, уточнюються атрибути даних.

По-третє, визначаються способи матеріалізації зв’язків між
об’єктами у формі відповідної організації даних. На цьому питанні
зупинимося більш докладно.
Суттєві ознаки об’єкта подаються його атрибутами, причому

один атрибут або певна сукупність атрибутів є визначальним для іде-
нтифікації екземпляра об’єкта і називається ідентифікато-
ром об’єкта. Об’єкти можуть перебувати у відношеннях або зв’язках

між собою.
Коли в онтології домену визначено, що об’єкт А перебуває в пев-
ному відношенні чи зв’язку з об’єктом В, то мова йде про зв’язки між
екземплярами об’єктів. Кількість екземплярів, які можуть брати

участь у зв’язку з кожної сторони (А та В), визначає тип зв’язку. За-

22