Page 79 - 4174

На стик кладуть касету з плівкою. На касету кладуть тав-
рувач зі свинцю. Касету закріпляють на стику спеціальним
поясом. Для перевірки чутливості щодо виявленого дефекту
застосовують дефектомір (рис. 7.3). Дефектомір виготовляють
з того самого матеріалу що і виріб, який контролюють у ви-
гляді пластинки з серії рівчаків, глибина яких різна. Чутли-
вість К обчислюють за формулою:

Х
К   100%, (7.5)
 
1

де, X - найбільша глибина рівчака еталону, виявлена на плів-
ці;   товщина контрольованого металу, мм;  товщина
1
еталону, мм.
Відстань від джерела випромінювання (рентгенівської
труби або γ-джерела) до звареного з'єднання (фокусна від-
даль), а також час витримки під опроміненням (час експози-
ції) визначають за спеціальними графіками залежно від актив-
ності джерела і товщини металу, який просвічується.
Визначають дефекти на рентгенівських і γ-світлинах в
тому разі, якщо світлина відповідає таким умовам:
а) чітко видно зображення шва;
б) на світлині є відбиток дефектоміра і цифри таврува-
ча;
в) на світлинах не має подряпин, плям та інших вад.
Якість шва оцінюють за три баловою системою, порів-
нюючи одержані світлини із еталонними світлинами ГОСТ
20019-38.
Ділянки зварених швів, на яких зареєстровані недопус-
тимі дефекти вирубують і знову просвічують.
Зварені шви просвічують рентгенівськими і γ-
променями, притримуючись спеціальних санітарних норм і
правил. Правилами передбачено зберігання γ-джерел у спеці-
альних приміщеннях і свинцевих контейнерах, які поглинають
промені.

78