Page 48 - 4173
P. 48
3 РОЗПОДІЛ ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
3.1 Розподіл земель за формами власності, цільовим призначенням та
угіддями
3.1.1 Право власності на землю
Право власності на землю визначає ст. 78 Земельного кодексу України [14].
Право власності на землю – це право володіти, користуватися і
розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі
Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що
видаються відповідно до них.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній
власності.
Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15
травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України),
земельні ділянки не повертаються.
Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на
поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси й багаторічні
насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку
розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки, на
висоту й глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших
будівель і споруд.
Суб’єктами права власності на землю є:
– громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності;
– територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через
органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності;
– держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади,
на землі державної власності.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на
підставі:
46