Page 122 - 4173

права на земельні ділянки, окрім права власності, тоді як обмеження - це
звуження меж суб’єктивного права,яке не випливає із права іншої особи.

В умовах функціонування різних форм власності на землю, різкого
збільшення кількості власників земельних ділянок, складної екологічної

ситуації правові обмеження щодо користування земельною ділянкою необхідно
будувати на правовій основі,яку потрібно розвивати і вдосконалювати.

Наявність обмеження щодо використання земельної ділянки в

господарській діяльності спричиняє обмеження прав власника землі або

землекористувача. Можливе також надання права обмеженого використання

земельної ділянки або її частини іншим громадянам і юридичним особам у

порядку встановлення земельного сервітуту.

Право земельного сервітуту (у відповідності із ст. 98 Земельного кодексу

України) – це право власника або користувача земельної ділянки на обмежене

платне або безплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника

земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння,

користування та розпорядження нею.

Державна реєстрація земельних ділянок і прав на них у складі державного

земельного кадастру, сьогодні є єдиним доказом існування зареєстрованого

права, яке може бути оскаржене тільки в судовому порядку.

Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого

обмеження (обтяження).

Земельним кодексом України (ст. 90, 95) встановлені права власників

земельних ділянок і землекористувачів.

Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором

шляхом встановлення (ст. 111 Земельного кодексу України):

– заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом

установленого терміну;

– заборони на передачу в оренду (суборенду);

120