Page 121 - 4173

об’єктів, які особливо охороняються, чи розміщені їх поблизу шкідливих
виробництв, у зонах перспективної забудови та ін.

Обмеження прав у використанні земельної ділянки можуть бути
встановлені і на інших підставах правового і господарського характеру.

Зокрема,з необхідністю регулювання інтенсивності використання земель,
підданих процесам ерозії та деградації, допустимих навантажень на ландшафти,

а також з метою гарантування безпеки населення або створення необхідних

умов для експлуатації інженерних та інших об’єктів.

Існує думка, за якою не можна сприймати як обмеження специфічні

обов’язки, що накладаються на власника чи користувача земельної ділянки (ст.

91, 96 Земельного кодексу України).

Обмеження права власності на земельні ділянки доцільно розглядати як

самостійний вид земельних правовідносин, що виникають на підставі

юридичних фактів,визначених у законі чи в договорі, передбачених також

законом. Вони стосуються суб’єкта права і спрямовані на вчинення

землевласником чи землекористувачем певних дій, або ж утримання від них з

метою забезпечення прав третіх осіб.

За змістом правовідносин обмеження можна поділити на такі, які:

– дають право користуватись чужою земельною ділянкою;

– забороняють здійснювати певні дії на власній земельній ділянці;

– є поєднанням перших і других.

Обтяження права власності на землю характеризуються такими ознаками:

– стосуються земельної ділянки як об’єкта права;

– встановлюються з метою забезпечення інтересів третіх осіб у такій

земельній ділянці в порядку, передбаченому законом чи договором;

– поєднуються з правами третіх осіб на цю земельну ділянку, що

ускладнює, перешкоджає власнику (користувачу) земельної ділянки вільно

здійснювати свої права.

У правовій доктрині існує також підхід, за яким обтяженнями є будь-які

119