Page 157 - 4172
P. 157

Послідовність  роботи.  Перед  процесом  ГПП  обпресовують
            НКТ, після чого зворотним промиванням піднімають верхній кульовий
            клапан і визначають гідравлічні втрати тиску – Р                     втр. . Малогабаритним
            приладом досліджують геологічний розріз свердловини ГК (НГК), щоб

            спрямувати АП до пластів, уточнюють довжину труб, враховуючи їх
            власну вагу. Після цього закидають нижній кульовий клапан і в НКТ
            запомповують рідину з абразивним матеріалом. Здебільшого це пісок

            фракції  0,8  –  1,2,  рідше  2  мм.  Суміш  рідини  з  піском  надходить  з
            витратою 8 – 16 л/с, при цьому тиск на насосних агрегатах становить
            25 – 45 МПа. За таких умов швидкість струменя на виході з насадок
            дорівнює 160 – 240 м/с.

                     Тиск на манометрах агрегатів під час утворення каналів повинен
            бути  сталим,  наприклад  35  МПа.  На  виході  із  насадки  потенційна
            енергія тиску рідини переходить у кінетичну енергію струменя, яка під

            час ударів піщинок у перегородку (труби, породу) руйнує їх. Частинки
            зруйнованої  породи  виносяться  з  каналу  перфорації  в  затрубний
            простір  і  вимиваються  на  поверхню.  Якщо  апарат  з  насадками

            зафіксований  якорем  на  кінці  труб  нерухомо,  то  утворюваний  канал
            матиме грушеподібну форму. Такі умови утворення каналу називають
            закритими. Якщо ж апарат не зафіксований (що буває найчастіше), то

            він на кінці НКТ здійснює зворотно-поступальний рух і канал набирає
            форми  вертикального  надрізу  (виїмки)  довжиною  5  –  10  см.  Рух
            апарата зумовлений мимовільними коливаннями тиску (+ 2 – 3 МПа)
            на агрегатах. При незафіксованому апараті з пласта виносяться шматки

            породи  (найчастіше  до  10  мм),  а  умови  утворення  каналу  називають
            відкритими [71].
                     Механізм  утворення  каналу  пояснимо  за  рис.  2.6.  Як  бачимо,

            плоский  переріз  струменя,  що  витікає  з  насадки  d   з  початковою
                                                                                        0
            швидкістю  и ,  і  утворює  канал.  Швидкість  и   зберігається  на  віддалі
                              0
                                                                            0
            від насадки l ≤ 5d , яку називають початковою ділянкою струменя, а
                                       0
                              0
            далі  швидкість  різко  знижується,  бо  з  віддаленням  від  насадки
            зовнішня  границя  турбулентного  струменя  розширюється  завдяки
            захопленню частинок рідини зі середовища.
                     Внаслідок  збільшення  маси  осьова  швидкість  струменя

            знижується  від  и   до  и .  Наприклад,  на  віддалі  х  =  40d   вона
                                                                                                     0
                                                 х
                                      0
            зменшується до и = 0,1u , а стикаючись із дном каналу и  = 0. Оскільки
                                                                                          х
                                    x
                                              0
            швидкість твердих частинок (піску) більша від швидкості струменя, то
            більш  важка  тверда  частинка  різко  вдаряється  в  перегородку  (метал
                                                           149
   152   153   154   155   156   157   158   159   160   161   162