Page 226 - 4157

Добову витрату метанолу для попередження
гідратоутворення визначають за формулою [10]:
 W  W  C 
q   1 2 2  001,0  C  q   , (5.23)
інг  C  C 2  г
 1 2 
де q – витрата інгібітору, кг/д;
інг
3
q – дебіт газу за стандартних умов, тис.м /д;
г
W 1 – вологовміст газу до введення інгібітору
3
(за тиску і температури на вибої свердловини), кг/тис.м ;
W 2 – вологовміст газу в кінцевій точці, в якій
утворюються гідрати (на вході в УКПГ, після теплообмінника,
3
після штуцера і т.д), кг/тис.м ;
C 1, C 2 – відповідно масова концентрація свіжого
(регенерованого) і відпрацьованого (насиченого вологою)
інгібітору, %;
 – відношення вмісту метанолу в газі, який потрібний
3
для насичення газу (в кг/тис.м ), до концентрації метанолу в
рідині (в %).
Вологовміст газу визначають графічним способом для
заданих термобаричних умов (рис. 1.25) або аналітичним
способом за формулою:
, 4 67 2 2
W  exp( , 0 0735t  , 0 0002t )  , 0 0418 exp( , 0 054t  , 0 0002t ) , (5.24)
p
3
де W – вологовміст газу, г/м ;
р – тиск, МПа;
о
t – температура, С.
Значення коефіцієнта  у формулі (5.24) знаходять з
графіка (рис. 5.2) залежно від тиску і температури [12].

226