Page 67 - 4155

розмірах покладу).
У разі незначних і безсистемних відхилень
перерахункового коефіцієнта за площею і висотою покладу
приймається його середньоарифметичне значення за всіма
свердловинами за винятком тих, де проби явно неякісні. У разі
закономірних змін перерахункового коефіцієнта за площею чи
висотою покладу середнє значення коефіцієнта обчислюється
з урахуванням цих змін і відноситься до середини об’єму
покладу.
Густина нафти (δ н) визначається за аналізами проб
нафти, відібраними на усті свердловин і досліджених у
стандартних умовах (Р=760 мм рт. ст., І=20 °С). Відбір проб
має бути здійснений зі всіх свердловин з нафтою, а під час
визначення середнього значення густини нафти
використовуються ті самі способи, які рекомендовані для
визначення перерахункового коефіцієнта.
Коефіцієнт вилучення нафти (η) визначається як
відношення видобувних запасів до початкових балансових.
Він обґрунтовується техніко-економічними розрахунками і
подається готовим до підрахунку запасів.
Значення пластового тиску вибирається
середньозваженим за об’ємом покладу, тобто на відмітці
поверхні, яка нижню і верхню частину покладу розділяє на
два рівні об’єми. Якщо виміри тиску були зроблені на інших
відмітках, то вони приводяться до цієї поверхні за формулами:

Р  Р  Н   / 100 , (5.7)
пр  д г

– якщо точка виміру тиску розміщена вище поверхні
приведення;

Р  Р  Н   / 100 , (5.8)
пр  д г

66