Page 48 - 4155

Зазначені причини можуть настільки змінити геофізичні
параметри, що їх зіставлення з нормальним геофізичним
розрізом стає вкрай важким, а іноді й неможливим
незважаючи на те, що отримані криві будуть типовими для
даної ділянки.
Для таких площ складаються свої зведені розрізи, які
включають тільки ті відклади, які розкриті свердловинами, що
розташовані на даній ділянці площі, в послідовності їх
залягання.
Нормальні геолого-геофізичні розрізи по родовищу
складають по дійсним товщинам в “нормальній” за віком
послідовності. Для побудови нормального розрізу з наявного
графічного матеріалу по окремих свердловинах вибирають
діаграми стандартних методів, які найбільш повно
характеризують геологічний розріз родовища. В більшості
випадків використовують стандартний каротаж СК,
кавернометрію, гамма-каротаж (ГК) та нейтронний гамма-
каротаж (НГК) (нейтронний каротаж). На відібраних
діаграмах виділяють окремі стратиграфічні комплекси. При
цьому виходять з найбільш дрібних елементів розрізу,
підсумовуючи які, приходять до більш великих геологічних
підрозділів. Якщо свердловина, діаграмний матеріал якої
використовують для складання нормального розрізу,
викривлена під кутом δ до вертикалі в азимуті φ і проходить
відклади, що падають під кутом α в азимуті θ, то дійсну
товщину порід розраховують за значеннями видимих
потужностей за формулою (4.1) або за допомогою спеціальних
номограм.

h  h cos  cos  sin   sin   cos(   )  , (4.1)
ф

де h ф – товщина похино залягаючого пласта, що виміряна в
напрямку викривлення свердловини;

47