Page 99 - 4154

Установлена в пристрої чи на столі верстата деталь у
процесі механічної обробки може зміститися під дією сил
різання. Щоб цього не сталося, треба прикласти до деталі
сили, які були б більші за сили різання. Ці сили та моменти від
них повинні забезпечити постійний контакт деталі та її
нерухомість по відношенню до установчих елементів
пристрою. Таке затискання деталі прийнято називати силовим
замиканням.
Сили, що створюють і зберігають нерухомість деталі у
пристрої, повинні бути прикладені раніше дії сил різання.
Для створення силового замикання використовують різні
сили: пружні сили кріпильних деталей чи механізмів, сили
тертя, сили стиснутого повітря або рідини, магнітні чи
електромагнітні сили, сили власної ваги, сили різання.
Для збільшення сил затиску, їх передачі і перетворення
використовують механізми: елементарні (важіль, клин), прості
(гвинт, кулачок, плунжер) та складні, що поєднують в собі
кілька механізмів.
Під дією сил в пристрої виникають деформації окремих
елементів механізму, деформації корпусних та з'єднувальних
деталей пристрою, контактні деформації в стиках цих деталей,
деформації установчих, затискних елементів і самої
оброблюваної деталі. Усі ці деформації не виходять, як
правило, за межі пружності, тобто у разі зняття сил вони
зникають, повертаючи деталі до попередньої форми і розмірів.
При цьому характер і величина деформацій складні,
неоднакові для різних елементів і залежать від форми деталей,
діючих сил і способу їх прикладення.
В результаті цього геометричні розміри пристрою і
розміщення його базових елементів відносно налагодженого
інструмента змінюються. Так само зміщується положення
поверхонь оброблюваної деталі відносно інструмента. Це
приводить до того, що оброблюваний розмір змінюється на
величину зміщення деталі під час закріплення (рис. 8.1).
Якщо це зміщення забезпечити однаковим і постійним
під час обробки всіх деталей партії, то його величину можна
визначити, обробивши кілька пробних деталей, і скоректувати
99