Page 69 - 4154

Під час навантаження вузлів верстата силою, що діє в
напрямку радіальної складової сили різання P y, згідно з
термінології технології машинобудування, визначається не
жорсткість, а коефіцієнт жорсткості J, і, відповідно, коефіцієнт
податливості W, а під час навантаження двома й трьома
складовими сили різання визначається жорсткість верстата j і
податливість ω.
Існує декілька методів визначення жорсткості
металорізальних верстатів та їх окремих вузлів. Основні з них:
статичний і виробничий, різновидністю останнього є
динамічний. Суть статичного методу визначення коефіцієнту
жорсткості і верстата полягає в тому, що вузли верстата
навантажують силою, що відтворює дію сили різання, і
одночасно вимірюють переміщення окремих вузлів верстата.
Жорсткість вузла верстата при цьому визначають за
формулою:
P
j  y max . (5.1)
y
max
Під час лабораторних випробувань вузли верстата
навантажують ступінчасто зростаючим зусиллям і одночасно
фіксують переміщення в напрямі, нормальному до
оброблюваної поверхні. Розвантаження проводять в
зворотному порядку, також з фіксацією переміщень.
За одержаними результатами будують графіки
"навантаження-переміщення" для трьох вузлів окремо: для
супорта, передньої і задньої бабок.
Для визначення середньої жорсткості вузла графік
спрямляють, тобто експериментальну ломану лінію
апроксимують лінійною залежністю вигляду:
P  A  A y , (5.2)
y o 1
де А 0 і А 1 - постійні коефіцієнти. Для визначення цих
коефіцієнтів найбільш доцільно застосовувати метод
найменших квадратів.
Для визначення коефіцієнту жорсткості
металорізального верстата методом статичного навантаження
69