Page 122 - 4154

потребує перевірки отримуваного розміру в ході обробки і
регулювання інструмента для досягнення заданого, який
отримується автоматично. Але оскільки контроль розміру
відсутній, то немає компенсації випадкових і систематичних
похибок, які приводять до розсіювання і зміни розмірів в
досить широких межах. Тому метою будь-якого методу
налагодження є встановлення інструмента на такий
початковий розмір, щоб розміри деталей партії, які
отримуються автоматично на налагодженому верстаті,
якомога довше знаходились би в межах заданого поля
допуску, незважаючи на дію випадкових і систематичних
похибок обробки. Для цього потрібно знати величину
розсіювання і зміни розмірів, але вона стане відомою тільки
після обробки всієї партії. Обробивши кілька пробних деталей
до всієї партії, за їх розсіюванням і положенням центру їх
групування можна оцінити (передбачити) можливе (очікуване)
розсіювання та зміщення розмірів в подальшій обробці партії і
врахувати це під час вибору розміру налагодження.
Обробивши пробні деталі, визначають їх ширину
розсіювання ω, яке спричинене похибками геометричної
неточності верстату, закріплення, пристрою, динамічною і т.
п. Оскільки перед обробкою різець був виставлений на діаметр
без навантаження (статичним налагодженням), то середній
діаметр пробних деталей відрізняється від налагодженого на
величину 2у пружного відтискання інструменту, яке теж
можна визначити. Таким чином, розсіювання ω і зміщення 2у
враховують під час подальшого налагодження верстату.
5.2. Пояснення за теорією ймовірності похибки методу
налагодження за пробними деталями. Припустимо, що під час
обробки деякої сукупності (партії) деталей отримувані розміри
підлягають нормальному закону розподілу із середнім
квадратичним відхиленням σ. Із цієї партії випадковим чином
відберемо (розділимо на) групи деталей по m штук і знайдемо
середні арифметичні значення розмірів в кожній групі (L сер1,
L сер2, ... , L серj). За теорією ймовірності доведено, що ці групові
середні L сер теж розподіляються за нормальним законом із
середньоквадратичним відхиленням    / m . За цим
гр
положенням можна оцінити неточність методу, для якого за
122