Page 77 - 4146

Існує методика яка дозволяє розділяти випадки
наявності вертикальних каналів і зазорів між цементним
кільцем і обсадними трубами, тобто не тільки
характеризувати стан цементного кільця на межі з обсадними
трубами, але і виявляти скриті дефекти в середині цементного
каменю і на кордоні з породою. Це досягається шляхом
проведення повторних акустичних замірів при різних
надмірних гідродинамічних тисках на колону.
При певних значеннях тиску в середині колони
амплітуда досягає нульового рівня, який не змінюється при
підвищенні тиску. Тиск, при якому амплітуда хвилі по колоні
зменшилась до нуля, характеризує величину зазору.
Після серії механічних впливів на обсадну колону
роблять заключний замір. Порівнюючи діаграми, отримані до
впливу і в його процесі, можливо виявити інтервали, в яких
порушена міцність цементного каменю або є скриті дефекти.
Любі дефектоскопи в середині цементного каменя
послаблюють його механічну міцність. Навантаження на
обсадну колону передаються по цементному кільцю і
визивають в ньому незворотні порушення, що призводить до
послаблення контакту цементного каменя з колоною, а
значить до збільшення амплітуди хвилі по колоні.
Для безпечного освоєння свердловини інформація про
величину зазору між колоною і цементним каменем
необхідна, так як в цьому випадку можливо розрахувати
зниження рівня рідини в середині колони, при якому ще не
будуть виникати міжпластові перетоки. Величину зазору
оцінюють по формулі (4.1) з урахуванням впливу критичного
тиску, при якому амплітуда хвилі по колоні зменшилась до
нуля.

2
ΔR=(R /Eh)×(1-ν/2)p (4.1)

де h-товщина стінки свердловини, Е – модуль Юнга, ν –
коефіцієнт Пуассона, р - зміна тиску.
Аналіз отриманих результатів при зміні радіусу
обсадної колони (або зазору між обсадною трубою і
цементним каменем) по 35 - 40 мкм показав, що амплітуди
хвиль, які поширюються по колоні, змінюються пропорційно
величині зазору. Подальше збільшення зазору призводить до