Page 21 - 4128

Одержані перетини показують загальні частини
окремих кон'юнкцій. Вибираємо перетин, який має найбільшу
довжину (якщо такий відсутній, то вибирають той, який
найчастіше зустрічається). В даному випадку це
A B  X X X . Тому з кон'юнкцій А і В виносимо загальну
1 2 3
частину X X X . Тоді маємо:
1 2 3
Y  X X X ( X  X X )  X X X X  X X X X .
1 2 3 4 5 6 1 3 5 6 1 2 3 4
Позначимо F = X X X ( X  X X ) і знаходимо перетини:
1 2 3 4 5 6
F  C  X , F  D  X X , C  D  X .
1 1 3 1

Отже, для початкової функції маємо:
Y  X X [ X ( X  X X )  X X ]  X X X X .
1 3 2 4 5 6 2 4 1 3 5 6

Позначимо E  X X X[ ( X  X X )  X X ],
1 3 2 4 5 6 2 4
Перетин E  C  X . Отже, остаточно маємо:
1

Y  X { X X[ ( X  X X )  X X ]  X X X }
1 3 2 4 5 6 2 4 3 5 6
Для реалізації функції за останнім виразом необхідно 5
елементів 2І, 1 елемент 3І, 3 елементи 2АБО ( рис.1.8 ).

& 1 & 1 & 1 &
X
5
X 6
X
4
X
2
X &
2
X
4
X 3
X
3 &
X
5
X
6
X 1

Рисунок 1.8 - Функциональна схема, отримана на основі
факторного алгоритму
20