Page 44 - 4121

повинний бути з’єднаний з 5 контактом з’єднувача Х3
пристрою А, або „Прилад А”, якщо такий напис забезпечує
однозначність з’єднання.
Характеристики вхідних і вихідних ланок ЗВТ, а також
адреси їхніх зовнішніх підключень рекомендується
записувати в таблицях, що поміщаються замість умовних
графічних позначень вхідних і вихідних елементів –
з’єднувачів, плат і т. ін. Порядок розташування контактів у
таблиці визначається зручністю побудови схеми. Розміри і
форма таблиці стандартами не регламентуються. При
відсутності характеристик вхідних і вихідних ланок або
адреси їхнього зовнішнього приєднання в таблиці не
приводять графу з цими даними. При необхідності
допускається вводити в таблицю додаткові графи.
На принциповій електричній схемі повинні бути
однозначно визначені всі елементи і пристрої, що входять до
складу виробу. Дані про елементи повинні бути записані в
перелік елементів (рис. 2.1).
При проектуванні ЗВТ, у який входять кілька різних
пристроїв, на кожен з них рекомендується виконувати
самостійну принципову схему. Якщо такі пристрої можуть
бути застосовані в інших виробах або самостійно, виконання
окремих принципових схем для них є обов’язковим. При
оформленні принципової схеми виробу, до складу якого
входять пристрої, що мають самостійні принципові схеми,
кожен такий пристрій розглядають як елемент схеми виробу,
присвоюють йому позиційне позначення, зображують у виді
прямокутника або умовного графічного позначення,
записують у перелік елементів в один рядок.
При виконанні принципової схеми на поле схеми
допускається поміщати різні текстові дані:
- вказівки про марки, перерізи і кольори проводів та
кабелів, якими повинні бути виконані з’єднання елементів;
- вказівки про вимоги до електричного монтажу даного
виробу;
- вказівки про призначення окремих ланок для схем,
виконаних рядковим способом.
При виконанні схем на декількох аркушах варто
виконувати наступні вимоги: при присвоєнні елементам

43