Page 63 - 33

розрахункових блоків 1-4 (структурні елементи 12-15), але перед тим вже
повинна бути набрана підпрограма (елемент 18). Така послідовність позбавить

від багатьох помилок і зекономить час на відладку. По мірі відладки блоків
попередньо набрані допоміжні оператори слід знищити.

Більш детально алгоритм зображено на рис. 3.9. Перші три блоки мають
однакову структуру, яка містить такі елементи як ввід даних, підготовка їх до

обробки в підпрограмі, звернення до підпрограми, накопичення часу за даним

варіантом розрахунку, перевірку на закінчення розрахунків у даному блоці і

повернення до вибору іншого варіанта.

Ознакою для закінчення розрахунків у блоці взято рівність нулю одного

із вхідних даних. Такими ознаковими даними у першому і третьому блоках

вибрано діаметр бурильних труб, а в другому – коефіцієнт кавернозності.

Підпрограма оперує зовнішнім і внутрішнім діаметром. Тому підготовка

вхідних даних до обробки в підпрограмі полягає в тому, щоб визначити ці

величини і надати їх значення відповідним ідентифікаторам підпрограми

(включаючи довжину ділянки). Щодо четвертого блоку, то він існує автономно

і з підпрограмою не пов’язаний.

На екран (і принтер) передбачається виводити сумарний час і окремо по

кожному блоку. Вхідні дані виводити не передбачається, бо це вимагало б

оперування з масивами і значно ускладнило б програму. Тому така мета перед

програмою не ставиться.

Ідентифікатори:

Q - витрати бурового розчину - Q

T  - сумарний час руху розчину (по усіх блоках) - TS

T 1 - тривалість руху в бурильній колоні - TS1

T 2 - тривалість руху в незакріпленому інтервалі кільцевого простору - TS2

T 3 - тривалість руху в закріпленому інтервалі кільцевого простору - TS3

T o - час на викачування з ємності - TN

W o - об’єм розчину в ємностях на поверхні - WN

Z - номер варіанта розрахунку - Z

63