Page 108 - 33

третьої ділянок. Самі формули можна побачити на рядку формул, активізуючи
ту чи іншу клітинку. Цікаво, що адреси у формулах поміняються на ті, що

відповідають вхідним даним ділянок, тобто замість адрес В4, С4 і D4 в клітинці
Е5 будуть В5, С5 і D5, а в клітинці Е6 - В6, С6 і D6.

Визначення сумарного обєму можна здійснити різними способами.

EXCEL має багато різних вбудованих функцій, які дозволяють не програмувати

ті чи інші операції. Для цього треба підвести курсор до позначки f x і клацнути

лівою клавішею миші. У вікні, що зявляється, вибрати функцію СУММ і

заповнити шаблон функції відповідними адресами. Якщо числа розташовані

поспіль, можна вказати діапазон, розділивши граничні адреси двома крапками.

Якщо ж числа розташовані в різних місцях таблиці, тоді треба перелічити

відповідні адреси, розділяючи їх крапкою з комою. Але в нашому випадку є

приємна можливість застосувати найпростіший спосіб - з допомогою

спеціальної функції АВТОСУММА, яка винесена окремою кнопкою в панель

інструментів. Вона позначається символом  і застосовується тоді, коли

треба скласти вміст суміжних клітинок (як у першому прикладі). Для цього

треба виділити окремим блоком клітинки з числами, що складаються, разом з

порожньою клітинкою, де передбачається розміщення суми. Потім підводимо

курсор до символа автосуми і натискуємо ліву клавішу миші. В порожній

клітинці зявляється результат.

Перед тим, як приступити до оформлення таблиці, треба уявити, якою

вона повинна бути. Логічно припустити, що “шапка” таблиці і її контурна

рамка повинні мати більшу товщину ліній, а внутрішня сітка - меншу.

Розграфлення слід починати із сітки. Для цього робимо блок, в якому

передбачається сітка, і на панелі інструментів шукаємо кнопку, з допомогою

якої можна вибрати потрібний тип ліній. Вибравши варіант з решіткою,

клацнемо клавішею миші. Аналогічно вибираємо рамку з грубими контурними

лініями і робимо зовнішню рамку таблиці. Потім виділяємо блоком “шапку”

таблиці і оконтурюємо її.

108