Page 10 - 295_

8
Третім етапом є вивчення літератури, що не має прямого відношення до

вибраної теми.
Спеціальну літературу читати треба критично, щоб не потрапити повністю в
полон "чужих" думок.

6.2.3 Реферування літератури

Розпочинаючи читання й реферування журнальної статті, книжки чи її окремого
розділу, необхідно ознайомитись, по-перше, з її зовнішніми ознаками: автор, назва, рік

видання, ким видано; по-друге, із "Змістом", щоб у загальних рисах уявити собі її,
знайти потрібно матеріал за допомогою "Змісту" і після того приступити до читання.
Реферувати студентові рекомендується так: спочатку уважно прочитати

матеріал в цілому, потім, повторно читаючи, виписувати потрібні думки, твердження,
положення, цитати.
Що потрібно реферувати?
Це залежить від завдання, від досвіду читача, від цінності чи значущості
джерела.

Записи можуть становити:
1) письмовий переказ;
2) дидактичний матеріал: тексти, окремі речення, окремі слова, що ілюструють
певне теоретичне положення, твердження;

3) цитати;
4) відносно короткі виписки, робочі нотатки, таблиці, схеми тощо з відповідним
коментуванням.
Письмовий переказ чужих думок треба викласти своїми словами у формі

непрямої мови з вказівкою, кому саме та чи інша думка належить. Крім того, автор
курсової роботи повинен висловити також свою думку, своє ставлення до прочитаного.
Істотно важливе слід виписувати щедро, не шкодуючи часу.
Кожну важливу думку (незалежно від того - позитивно чи негативно вона

оцінюється) і кожну власну думку, що виникає в процесі читання, і якою б ця думка не
була - сміливою чи навіть невпевненою, але коли вона потрібна для справи - її слід
записувати, бо не все прочитане міцно зберігається в пам'яті.
Цитатами слід користуватися вміло. Не можна зловживати ними, їх треба
використовувати тільки тоді, коли є потреба зіставити суперечливі погляди або

послатися на думку якогось авторитетного науковця.
Читаючи і реферуючи, необхідно збирати і записувати на картки бібліографію
до теми.