Page 35 - 2582

зменшення опору розтіканню. Тому заземлювачі завдовжки більше 3 м доцільно
закладати лише в тих випадках, коли на великій глибині питомий опір землі
знижується.
Незначний вплив на зниження опору заземлення робить і збільшення діаметру
заземлювача. Практично рекомендується застосовувати трубчасті заземлювачі
діаметром 35-60 мм.
Для смугових заземлювачів ширина і товщина смуги також мало впливають на
величину опору розтіканню. В основному опір розтіканню струму з смугового
заземлювача залежить від довжини. Тому переріз заземлювачів вибирають в
залежності від механічної міцності і термічної стійкості.
Для вертикальних заземлювачів рекомендується кутова сталь 50x50 і 60x60
довжиною 2,5 – 3 м, стержні діаметром 12 - 14 мм, довжиною 5 м. Еквівалентний
діаметр кутника = 0,95b, де b - ширина сторін кутника.
Для того, щоб зменшити коливання величин опору заземлювачів, пов'язаних із
зміною температури, вони розташовуються нижче за рівень землі не менше ніж на
0,5-0,8 м.
Щоб забезпечити необхідну провідність заземлювального пристрою,
застосовують складні заземлювачі, що складаються з великої кількості одиничних
заземлювачів, з'єднаних металевою смугою.
У складному заземлювачі поля струмів, що стікають з одиничних
заземлювачів, накладаються один на одного. Накладення полів збільшує опір
розтіканню струму з кожного заземлювача за рахунок взаємного екранування. Тому
провідність складного заземлювача менша суми провідностей окремо взятих в такій
же кількості одиничних заземлювачів.
При визначенні необхідного числа заземлювачів вплив їх один на одного
враховується введенням в розрахунок коефіцієнта використання заземлювачів .
Величина цього коефіцієнта залежить від форми заземлювачів, їх числа і взаємного
розташування (табл. 3.6).
Для зменшення впливу екранування відстань між вертикально забитими
заземлювачами рекомендується брати, виходячи з відношення а/l =1; 2; 3, також
необхідно враховувати, що відстань між вертикальними заземлювачами повинна
бути не меншою за їх довжину.
Після орієнтовного розрахунку кількості заземлювачів визначається значення
опору складного заземлювача, що складається з штучних заземлювачів (без
урахування впливу сполучної смуги).
У випадку, якщо орієнтовний опір заземлення значно менший гранично
допустимого, проводиться повторний розрахунок (коректування числа заземлювачів
і їх взаємного розташування, розрахунок опору заземлення складного заземлювача)
з метою запобігання невиправдано великих економічних затрат на спорудження

заземлювального пристрою.

Захисне заземлення має істотні недоліки:
– воно не захищає від дотику до фази;
– при пробиванні фази на один корпус всі корпуси, приєднані до системи
заземлення, опиняються під напругою;
–виникають серйозні труднощі при здійсненні захисного заземлення в
високоомних грунтах і пересувному обладнанні.

33