Page 34 - 2582

магістральних і індивідуальних шин проводиться за допомогою зварювання чи
паяння.
В місцях вводу заземлюючих провідників в будинки повинен бути

передбачений розпізнавальний знак .
Не слід розташовувати (використовувати) заземлювачі в місцях, де земля
підсушується під дією тепла трубопроводів, а також в місцях, де можливе
просочування ґрунту нафтою, маслами і т.п.
Згідно з вимогами Правил улаштування електроустановок опір захисного
заземлення в будь-яку пору року не повинен перевищувати:
— 4 Ом — в установках напругою до 1000 В, якщо потужність джерела струму
(генератора або трансформатора) більше 100 кВА;
— 10 Ом — в установках напругою до 1000 В, якщо потужність джерела струму
(генератора або трансформатора) менше 100 кВА;
— 0,5 Ом — в установках напругою понад 1000 В з ефективною заземленою
нейтраллю;
—250/І з, але не більше 10 Ом — в установках напругою понад 1000 В з
ізольованою нейтраллю; якщо заземлювальний пристрій одночасно використовують для
електроустановок напругою до і вище 1000 В, то опір заземлювального пристрою не
повинен перевищувати 125/І з, але не більше 10 Ом (або 4 Ом, якщо це вимагається для
установок до 1000 В). Тут І з — струм замикання на землю, А.
Метою розрахунку захисного заземлення – є визначення кількості
електродів заземлювача та заземлювальних провідників, їх розмірів і схеми
розміщення в землі, при яких опір заземляючого пристрою не перевищував би
допустимих значень.
Величина опору заземлювача визначається його геометричними розмірами і

питомим опором ґрунту. Питомий опір ґрунту ( ) залежить від характеру ґрунту, а
також від пори року.
У табл. 3.2 наведені формули для визначення опору розтікання струму з
одиничного штучного заземлювача.
У табл. 3.3 наведені значення питомого опору ґрунту.
Питомий опір різних шарів ґрунту і разом з ним опір заземлювачів, які
знаходяться в цих ґрунтах, суттєво залежить від характеру і будови шарів, вмісту
вологи і розчинних речовин, від температури, вологості ґрунту, тому опір
заземлювачів, розташованих на поверхні землі (смуг, металевих оболонок кабелів),
має значні коливання протягом року.
До меншого впливу схильні вертикальні заземлювачі (стержні, труби, кутова
сталь), заглиблені в землю на глибину 3-5 м і більше. Найбільший опір мають
заземлювачі в зимовий час при промерзанні землі і в засушливий час - при її
висиханні.
Промерзання або висихання землі враховується відповідними сезонними
коефіцієнтами.
У табл. 3.4 та 3.5 наведені значення цих коефіцієнтів для вертикальних і
горизонтальних електродів в різних кліматичних зонах.
Дані відносяться до нормальної вологості ґрунту.
Опір розтіканню струму з вертикальних заземлювачів зменшується із
збільшенням їх довжини, причому збільшення довжини понад 3 м не дає помітного

32