Page 61 - 2578

cd. І навіть якщо усередині її піддиректорії мають цілком
нормальні права доступу (наприклад, r-x), потрапити в них
буде неможливо.
Комбінації -w- і rw- мають ще менше сенсу. Все одно,
змінити щось у директорії з такими правами доступу не
вдасться.
А от сполучення --x і -wx є насправді цілком осмислені. У
такий спосіб можна створити "напівсекретну" директорію.
"Таємність" її полягає в тім, що ніхто сторонній не зможе
переглянути, що за файли й директорії в ній розміщено. Але,
якщо ви когось повідомите, як називається файл, що міститься
там, його можна без проблем вилучити звідти чи переглянути
його безпосередньо на місці.
Аналогічно ведеться і з піддиректоріями. Якщо ви не
хочете, щоби хто-небудь, знічев’я "блукаючи" вашими
директоріями, натрапив на директорію з "секретним" змістом,
але водночас дозволяєте обмеженому колу користувачів
знайомитися з новими поповненнями, рекомендується свої
приватні директорії розмістити в директорії (наприклад
private) з доступом --x. Тоді інші зможуть потрапити в
потрібну піддиректорію, указавши повний шлях (cd
private/pictures), а випадковий відвідувач її взагалі не віднайде
(якщо, звичайно, цей відвідувач не є root). Зрозуміло,
"таємність" у цьому разі буде неповною, оскільки, якщо
сторонній якимось чином дізнається про правильну назву
файла чи піддиректорії, то набуде тих самих можливостей, що
й "близькі друзі".
Право -wx відрізняється від попереднього тим, що
"довіреним особам" можна писати в цю директорію. Вони
можуть скопіювати туди файл, вилучити, якщо, певна річ,
знають його точну назву, тощо. Знову ж таки, сторонній
зможе хіба що записати туди файл, чого ви не пропонували.
Вилучити там що-небудь чи перейменувати, не знаючи назв

60