Page 58 - 2578

директорії. Тобто файли, створювані в такій директорії,
"успадковують" групу від директорії.
Біт sticky. У жодний спосіб не розшифровується,
перекладається як "липкий". Виглядає в permissions, як
********t, якщо використовується разом з бітом x для "всієї
решти" чи як ********T, якщо відповідного біта x немає.
Для директорій його значення полягає в тім, що вилучити
файл із такої директорії (чи перейменувати) здатен лише
власник файла. В звичайному випадку (без такого біта)
можливість вилучати файли (як і створювати) визначається
правом запису (біт w) на директорії. Тобто, якщо якийсь
користувач належить до категорії, для якої дозволено запис у
директорію, він може вилучити в ній який завгодно файл,
незалежно від атрибутів (власника, групи, permissions) самого
файла.
Застосовують цей біт, зазвичай, на директоріях, які є
"публічними" (наприклад /tmp). Такі директорії мають права
доступу, котрі дозволяють усім користувачам створювати там
свої файли й вилучати їх. Однак було б неправильно, якби
кожний інший користувач міг помилково чи "аби нашкодити"
вилучати файли, до яких він не має жодного відношення. Для
того аби запобігти можливості вилучення файла "стороннім"
користувачем, саме і слугує sticky біт. Цей біт може ставитися
також на виконувані файли. У цьому разі він означає, що
файл, навіть після завершення роботи, має залишатися в
пам’яті (не в ОЗУ, а в swap-файлі підкачування, котрий
використовується в разі недостачі обсягу ОЗУ й у деяких
інших випадках). Це корисно для часто використовуваних
файлів загального користування, котрі виконуються. На
практиці такі файли зустрічаються не надто часто.
Сполучення бітів доступу
Зазвичай права на файл (наприклад, для "всієї решти")
встановлюються в такий спосіб:

57