Page 12 - 2577

1
Нехай λ означає швидкість поступлення повідомлень в заданому сеансі S. Тоді є

середній час між моментами поступлення повідомлень. Нехай X - середній час передачі
повідомлення; L - середня довжина повідомлення в бітах; r s – швидкість передачі для сеансу S в
біт/с.
1
Очевидно, що X = L . Оскільки - середній час між поступленням

r S
X
повідомлень, а X - середній час передачі повідомлення, то = X є доля часу,
 / 1
протягом якого відведена сеансу S частина каналу зв’язку буде занята передачею.
Очевидно, що в тому випадку, коли X <1 канал зв’язку, відведений для сеансу S, буде
недовантаженим.
Позначимо через Т прийнятну затримку при передачі повідомлень від джерела до
адресата. Оскільки X - середня затримка передачі повідомлень однією лінією, то

необхідно мати X < T, щоб задовільнити обмеження на повну затримку; так як X = L ,
r S
то r s повинна бути досить великою, щоб задовільнити умову X < T . Таким чином,

повинна задовільнятись умова X   T  1, тобто, коли повідомлення поступають
відносно рідко і вимагають малої затримки, то  Т<1 і лінія зв’язку використовується
неефективно. Для багатьох сеансів зв’язку  Т має порядок 0,01 і менше, тобто канал
зв’язку завантажений на 1% і менше.
Якщо в мережі використовується передача з проміжним накопиченням, то кожний
сеанс ініціюється без попереднього відведення для нього швидкості передачі. Замість
цього, кожного разу, один пакет або повідомлення передається каналом зв’язку,
використовуючи всю її пропускну здатність. Лінії разом використовуються в різних
сеансах, але на основі вимог (запитів), а не фіксованого відведення лінії. Пакет або
повідомлення, які поступають до вузла комутації, очікують в черзі, щоб бути переданим
по одному із шляхів адресата.
Передача з проміжним накопиченням має й недолік, який полягає в тому, що
затримками, які зумовлені чергами в вузлах, важко керувати. Пакети, які знаходяться в
черзі у вузлі, приходять до мережі з входів, які розміщені в різних пунктах, і, тому
необхідно механізми керування, які б розвантажували ці входи, коли час перебування в
черзі досить великий, або, що ще гірше, ємність буфера близька до переповнення .
Кожний механізм такого керування має затримку зворотнього зв’язку. По-перше,
переповнений вузол повинен послати дуже активним вхідним вузлам деяку керувальну
дію для того, щоб зменшити їх потоки. По-друге, значне число пакетів вже може
знаходитися в мережі, прямуючи до заданого вузла. В подоланні цих труднощів полягає
основна задача керування потоками.

1.4 Рівнева архітектура мережі

Розбиття на рівні, або рівнева архітектура мережі є центральною формою
функціональної модульності при проектуванні мереж.
Під модулем ми будемо розуміти як пристрій, так і процес у деякій обчислювальній
системі. В цьому означенні основним є те, що модуль виконує деяку виділену функцію. Кожний
модуль може бути, в свою чергу, розбитий ще на ряд модулів, так що виходить певна ієрархічна
структура (рис. 1.2). За таким принципом побудована архітектура протоколів ISO (стандарт ISO
7498, 1984 р.), яка показана на рис. 1.2. Вона має сім рівнів. З'єднання встановлюється між
додатками двох комп’ютерів А і. Якщо додаток А бажає відправити повідомлення
додатку, то він активізує верхній рівень (рівень 7). Рівень 7 встановлює з'єднання з таким

9