Page 68 - 18
P. 68

1)  перспективнi,  де  покрiвля  продуктивного  горизонту  (звичайно  по
                 сейсмiчнiй  структурнiй  картi)  залягає  вище  поверхнi  регiонального  положення
                 ВНК i ступiнь заповнення пастки вуглеводнів може бути визначена кiлькiсно;
                        2) неперспективнi, в яких покрiвля продуктивного горизонту значно нижче
                 поверхнi ВНК;
                        3)  пастки  з  неясною  оцiнкою  продуктивностi,  де  покрiвля  продуктивного
                 горизонту  залягає  не  бiльше  нiж  на  50  м  вище  або  нижче  поверхнi  контакту
                 (тобто на величину точностi побудованих карт).
                        Апробацiя бурiнням цiєї методики в платформних умовах (Захiдний Сибiр,
                 Урало-Поволжя)  пiдтвердила  досить  високу  ступiнь  прогнозу.  Практично  всi
                 пастки,  в  яких  продуктивний  горизонт  залягав  вище  площини  ВНК  (ГВК),
                 виявились продуктивними, а нижче – водоносними.

                        Слiд  зазначити,  що  на  практицi  прогнозуванню  нижньої  межi  покладу
                 придiляється  недостатньо  уваги,  що  методично  неправильно,  особливо
                 враховуючи  сучаснi  складнi  умови  пошукiв  нафти  i  газу.  Тiльки  наявнiсть
                 об'ємної  моделi  очiкуваного  покладу  дозволяє  обгрунтувати  найбiльш
                 оптимальну  систему  розташування  свердловин  в  залежностi  вiд  конкретних
                 особливостей геологiчної будови пошукового об'єкта.

                                           2.4.3  Методика пошукового буріння

                        Вибiр  точок  закладання  пошукових  свердловин  є  дуже  вiдповiдальним
                 моментом  в  геологорозвідувальному  процесi  на  нафту  i  газ,  оскiльки  тiльки
                 пошукове бурiння дає однозначну i остаточну вiдповiдь на принципове питання:
                 iснують в надрах даної площi промисловi поклади нафти (газу) чи нi. А це в свою

                 чергу визначає подальший розвиток робiт.
                        Методика  пошукового  бурiння  –  це  сукупнiсть  принципiв  його
                 проведення, систем пошукiв, розбурювання, схем розмiщення свердловин,їхньої
                 кiлькостi i послiдовностi бурiння, а також порядку випробування перспективних
                 горизонтiв.
                        Основними факторами, якi визначають методику пошукового бурiння, є:
                        1. Геологiчнi умови, а саме:
                        – тип, форма i розмiр пастки;
                        – спiввiдношення структурних планiв рiзних комплексiв порiд;
                        – особливiсть колекторiв, покришок i продуктивностi розрiзу;
                        – тектонiчна порушеність;
                        – можливiсть iснування неструктурних пасток;
                        – тип очікуваних покладiв;
                        – глибина залягання перспективних горизонтiв i фундаменту;
                        – гiдродинамiчнi.
                        2. Ступiнь геологiчної висвiтленостi дослiджуваної нафтогазоносної зони i

                 положення в нiй пошукового об'єкта.
                        3. Ступінь вивченостi (пiдготовленостi) пошукового об'єкта.
                        4. Ступінь пiдтверджуваностi структур.
                        5. Фiзико-географiчнi та органiзацiйно-економiчнi умови.




                                                                                                                 67
   63   64   65   66   67   68   69   70   71   72   73