Page 43 - 18

– наявність бітумів в породах;
– наявність рідких і газоподібних вуглеводнів в пластових водах;
– присутність важких вуглеводнів з переважанням вищих гомологів в газах.
Прямі ознаки не можуть бути безпосередньо залучені для кількісної оцінки
нафтогазоносності геологічного об’єкта.
Опосередковані (непрямі або побічні) ознаки нафтогазоносності вказують
на наявність в надрах нафти і газу не безпосередньо, а через що-небудь інше, за
допомогою посередніх ланок. Іншими словами, такі ознаки є навідними, так би
мовити, натяком на наявність нафти чи газу.
До опосередкованих ознак нафтогазоносності відносяться такі особливості
будови і розвитку геологічних об’єктів, які згідно з емпірічно встановленими або
теоретично обгрунтованими закономірностями говорять про сприятливі умови

для наявності в надрах досліджуваного об’єкта покладів нафти і газу.
Опосередковані ознаки нафтогазоносності дозволяють давати лише
ймовірнісну оцінку можливості виявлення покладів нафти і газу в надрах
досліджуваної території. Опосередковані ознаки нафтогазоносності в
формалізованому вигляді використовуються для кількісної оцінки
продуктивності геологічних об’єктів Наявність опосередкованих ознак є, як
правило, лише необхідною, але недостатньою умовою існування в надрах
покладів нафти чи газу. Можна навести багато прикладів того, що наявність всіх
таких ознак ще не гарантує відкриття покладів нафти і газу і, навпаки,
продуктивними є геологічні об’єкти, які не вписуються в схему опосередкованих
ознак.
На практиці використання ознак нафтогазоносності проводиться при
прогнозуванні продуктивності окремих геологічних о’єктів шляхом аналізу так

званих критеріїв оцінки нафтогазоносності.
Критерії оцінки нафтогазоносності – це ознаки нафтогазоносності, на
основі яких проводиться визначення можливої нафтогазоносності геологічних
об’єктів за ступенем їхньої перспективності. При цьому виділяється п’ять
основних груп критеріїв: тектонічні, літологічні, палеогеографічні, геохімічні і
гідрогеологічні.
Тектонічні критерії дозволяють класифікувати геологічні об’єкти за
умовами, в яких проходять процеси генерації, акумуляції і руйнування
вуглеводнів та їх покладів. Ці критерії поділяються на структурні,
палеотектонічні і неотектонічні.
Структурні критерії дають можливість оцінити сучасну структуру
геологічного об’єкта. Із них головними є два: тектонотип (тип тектонічної
структури) об’єкта і об’єм осадових гірських порід в межах об’єкта. Тектонотип
дає сумарну оцінку результату процесів, що визначають нафтогазоносність
об’єкта, а об’ємом осадового виконання визначається масштаб об’єкта.
Класифікація за цими двома критеріями спирається перш за все на

статистичні дані по більшості нафтогазоносних геологічних об’єктів світу. В
конкретних умовах того чи іншого регіону, окрім основних критеріїв, при
класифікації нафтогазоносних об’єктів враховують ступінь і характер
дислокованості, співвідношення позитивних (переважно акумулюючих) і

42