Page 26 - 136

знаками: яри, уступи, бровки, карстові воронки, берегові вали
тощо.
Генезис рельєфу слід показувати фоновим кольором.
Для цього приводиться перелік основних генетичних
категорій рельєфу та рекомендовані кольори фону і значки.
Для відображення рельєфу, який утворився під впливом
діючих послідовно двох факторів застосовують накладання на
кольоровий фон ведучого фактору - кольорової штриховки,
яка відповідає іншому фактору.
Вік рельєфу найкраще передавати інтенсивністю
кольорових тонів. Крім того, наносяться генетичні та вікові
індекси [2,3,4,5].
При чорно-білому оформленні геоморфологічних карт
використовують різноманітні штрихові, лінійні та
позамасштабні знаки. При складанні карти необхідно
пам’ятати, щоб багата за змістом, вона була б наочною та
легко читаною [6].
На синтетичних картах, як вказує А.І. Спиридонов,
виділяють морфологічні комплекси (типи рельєфу), які
являють собою природне угрупування форм, об’єднаних
загальними ознаками: зовнішньою формою, геологічною
будовою, походженням та розвитком. Найчастіше на крупно-
та середньомасштабних картах кольоровими знаками
відображають вулканічні утворення і екзогенезис рельєфу в
зв’язку з їх морфологією, а інтенсивністю кольорового фону -
морфометричні показники (абсолютні і відносні висоти). Для
акумулятивних низинних рівнин застосовують зелені та
голубі тона, для денудаційних підвищених рівнин -жовто-
коричневі, для гір -коричневі, та червонуваті. Інтенсивність
тону посилюється від низьких рівнин до підвищених та від
низьких гір до високих. Для відображення геоморфологічних
показників, які не ввійшли в систему кольорових позначень,
застосовують штриховку. Окремі форми та елементи рельєфу
показують значками.
Ознаки, загальні для декількох комплексів рельєфу,
виносять в заголовки та підзаголовки. Іноді умовні
позначення складаються у вигляді таблиці [7].

24