Page 22 - 136

та геологічною будовою району, вік порід, які складають
форми рельєфу, їх морфометрію, а також визначити основні
фактори рельєфоутворення. На основі останніх - генетичні
типи рельєфу.
Направлення для побудови розрізів вибираються
вхрест простягання основних орографічних елементів. Для
гірських областей розріз будується в однакових
вертикальному та горизонтальному масштабах, для рівнинних
- вертикальний перевищує горизонтальний (у 5 -10 разів), що
робить рельєф більш виразнішим. Обов’язково розріз повинен
бути заповнений геологічним змістом. Існують декілька
методів складання геоморфологічних розрізів:
- на звичайному геологічному розрізі відмічаються
границі перетину ним на геоморфологічній карті генетичних
типів рельєфу, характеристика якого дається у вигляді
короткого тексту над геологічним розрізом.
- по одній чи декількох лініях будуються гіпсометричні
профілі, часто із спотвореним вертикальним масштабом.
Окремі ділянки його замальовуються (чи зaштриховуються)
смугою біля 1 см в кольорі геоморфологічної карти, якa
перетинається лініями розрізів. Такі розрізи тільки
доповнюють карту гіпсометричною характеристикою
рельєфу.
- побудова сумісних розрізів. Лінії розрізів проводяться
вхрест простягання основних орографічних елементів
(системи хребтів, гірської країни та ін.) паралельно один
одному, приблизно через рівні відстані. На один профіль
послідовно накладаються всі інші. Для кожного розрізу
показуються різною кольоровою чи пунктирною лінією
частини розрізу, не закриваючи попередній. Іноді на
результуючий профіль наносять геологічний розріз. Такий
метод широко застосовується в гірських країнах, де вони
дають можливість виділяти та аналізувати поведінку
поверхонь вивітрювання , а також при вивченні річкових
долин.
Застосовують і інші методи побудови розрізів,
розроблені А.І. Спиридоновим, С.Г. Бочу.

20