Page 163 - 106

162

даною точкою і сусідніми. Вочевидь, що прирости, які мають
більшу вагу, більш точні, тому що розраховані за
результатами більшої кількості вимірів приросту поля між
даними точками. Так, для ОГП-2 маємо:

g  L 2 , 1  P 2 , 1  g  L 2 , 3  P 2 , 3  g  L 2 , 4  P 2 , 4
4
3
1
g  .(5.13)
2
P 2 , 1  P 2 , 3  P 2 , 4

Для довільної точки значення поля може бути записане
так:

k n
 P k , j   g k  L k , j 
k k
g j  1 k n . (5.14)
 P k , j
k k 1

Такі рівняння складають для всіх опорних точок.
Отримана система так званих нормальних рівнянь вузлових
точок вирішується за методом послідовних наближень.
Першим наближенням є безпосередня алгебраїчна сума
значень поля по «твердих» точках опорної мережі з
величинами приростів поля між вузловими пунктами,
отримане за рівнянням (5.12) будь яким «маршрутом». Друге
наближення отримують після підстановки в нормальні
рівняння (5.14) перших наближень, третє – після підстановки
других наближень і так далі. Процес зрівноважування
закінчується, коли різниця між двома останніми
наближеннями стане рівною або меншою за деяку наперед
-5 2
задану величину (наприклад, 0.1 нТл, 0.0110 м/с ).
Результати зрівноважування опорної мережі заносять у
журнал обробки (таблиця 5.3).