Page 42 - 1

115
відповідають умовам роботи в даному районі, і відсутності
відповідної теоретичної бази для їх розрахунку. Відсутність
достовірних вихідних даних і досвіду експлуатації
призводили інколи до проектування і конструювання вузлів
стояка шляхом експериментування і випробування їх в
умовах імітування передбачуваних навантажень, які
неповністю відповідали фактичним навантаженням, що
виникають в природних умовах.
На рис. 4.5 зображена схема дії навантажень на морський
стояк. При вертикальних переміщеннях плаваючих бурових
суден (ПБС) під час коливань морський стояк розтягується
або стискається, при зміщеннях ПБС від центра свердловини
він згинається, витримує також горизонтальні навантаження
від морських хвиль, течії та вітру. Окрім цих навантажень
морський стояк витримує тиск на стінки стовпа бурового
розчину, який заповнює затрубний простір між морським
стояком і бурильною колоною.
Щоб забезпечити технологічний процес буріння
свердловини та необхідний при цьому постійний зв’язок
підводного гирлового обладнання (ПГО) з вертикальним
переміщуючим ПБС в конструкції морського стояка,
використовують телескопічне з’єднання. У місці з’єднання
нижньої частини морського стояка з блоком підводно-
гирлового обладнання встановлюють кульове з’єднання, яке
компенсує згин морського стояка під час відхилення ПБС. На
палубі ПБС розміщені натяжні пристрої для створення
розтягувальних зусиль, прикладених за допомогою
розтягуючих канатів до верхнього кінця нижньої секції
морського стояка.
Велике значення при проектуванні та конструюванні
елементів морського стояка має вдалий вибір їх конструкції і
поєднання в загальній схемі конструкції вузлів колони стояка
з вузлами системи підвіски. Для цього, як в розрахунках, так і
під час експлуатації необхідно використовувати достовірні