Page 33 - 1

106
свердловини і опускають в неї жолонку 17 на канаті 6, що
змотується з барабана 16. У днищі жолонки є клапан. При
зануренні жолонки в зашламовану рідину клапан
відкривається і жолонка заповнюється цією сумішшю, а при
підйомі жолонки клапан закривається. Підняту на поверхню
зашламовану рідину виливають у збірну ємність. Для повного
очищення свердловини необхідно спускати жолонку декілька
разів підряд.
Після очищення вибою в свердловину опускають
буровий снаряд і процес буріння продовжується.
При ударному бурінні свердловина, як правило, не
заповнена рідиною. Тому з метою уникнення обвалювання
породи зі стінок в свердловину спускають обсадну колону, яка
складається з металевих обсадних труб, з’єднаних одна з
одною з допомогою різьби або зварки. У міру поглиблення
свердловини обсадну колону просувають до вибою і
періодично подовжують її на одну трубу.
Із збільшенням довжини обсадної колони просування її
до вибою затруднюється. Наступає такий момент, коли
обсадну колону неможливо подати вниз навіть спеціальним
забивним снарядом. У цьому випадку обсадну колону
залишають у свердловині, а всередину її спускають другу
обсадну колону, і свердловину поглиблюють долотом
меншого діаметра. Знову наступає момент, коли і друга
обсадна колона не проходить глибше, що створює
необхідність спускати третю колону ще меншого діаметра, і
т.д. до тих пір, поки не буде досягнута проектна глибина.
Таким чином, в свердловину може бути спущено декілька
концентрично розташованих обсадних колон, зібраних з труб
різного діаметра.
Для ударно-канатного буріння випускають самохідні і
стаціонарні станки, що дозволяють бурити свердловини
глибиною до 500 м. Вони мають порівняно невелику масу (7-
20 т), і тому їх можна легко перевозити з місця на місце, що