Page 103 - 94

умовних тупиків у кожному кільці знаходимо з врахуванням
об’єктивної дії другого закону Кірхгофа: для кожного кільця
по приблизно половині ділянок газ повинен рухатися за стріл-
кою годинника, по другій половині – проти стрілки годинни-
ка. Для знаходження місця введення в схему умовних тупиків
зручно в більшості випадків використовувати так зване пра-
вило діагоналі: у кільці умовні тупики доцільно розміщати по
діагоналі від вузла, в якому розміщене джерело живлення
(ГРП). Так, наприклад, для кільця І вводимо тупик 2-6, кінець
якого знаходиться по діагоналі від точки 8, в якій знаходиться
-
ГРП. Умовні тупики також позначаємо на розрахунковій схе-
мі стрілками (див. рисунок 7.1).
Знаходимо основні напрямки руху газу – напря-
мки від джерела живлення до найбільш віддалених
точок газової мережі. Здебільшого приймають, що
кількість основних напрямів руху газу відповідає
кількості ділянок, які виходять від джерела живлення. У
випадку, що розглядається, приймаємо три основні
напрямки руху газу: o 1 =650 м;
перший 8-4-3-2-1 довжиною L
другий 8-7-6-2 довжиною L o 2 = 500 м;
третій 8-11-10-9 довжиною L = 450 м.
o 3
Для всіх ділянок газової мережі обчислюємо
шляхові, транзитні та розрахункові витрати газу. Шляхо-
ву витрату газу знаходимо за формулою
Q  ql ,
ш
(7.1)
де q - питома шляхова витрата газу для ділянки
мережі, яка визначається таким чином:
якщо ділянка належить тільки одному кільцю, то
питома шляхова витрата ділянки дорівнює питомій шля-
ховій витраті цього кільця;
якщо ділянка належить двом кільцям, то пито-
ма шляхова витрата ділянки дорівнює сумі питомих
шляхових витрат цих двох кілець;
якщо ділянка належить кільцю і зоні, то питома
шляхова витрата ділянки дорівнює сумі питомих витрат

- 89 -