Page 64 - 6912

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 10

Тема: дослідження індуктивних переворювачів

Мета: ознайомлення із принципом роботи індуктивних
перетворювачів

Технічне забезпечення: ПЕОМ

Короткі теоретичні відомості

Індуктивність (від латинського слова inductio – наведенння,
збудження) – це фізична величина, що характеризує магнітні

властивості електричного кола. Струм, що протікає в провідному
контурі, створює в оточуючому середовищі магнітне поле,
причому магнитний потік Ф, котрий пронизує контур, прямо

пропорційний силі струму, тобто Ф = LI. Коефіцієнт
пропорційності L називають індуктивністю, або коефіцієнтом
самоіндукції контура. Індуктивність залежить від розмірів і

форми контура, від магнітної проникності провідників, що
утворюють коло, і від оточкючого середовища. Для створення
великої індуктивності ізольований провідник скручують у

спіраль (котушка індуктивності), найчастіше в кілька шарів, і
всередині встановлюють осердя – магнітопровід з
ферромагнітних матеріалів (електротехнічної сталі,
карбонільного заліза, пермолоя, феритів). Величина

індуктивності пропорційна лінійним розмірам котушки, квадрату
числа витків обмотки і магнітної проникності поперечника
(магнітопровода).

Існує значна кількість різних конструктивних вирішень
індуктивних перетворювачів, залежно від призначення.
Електрична схема даного виду приладів складається з
давача, в котрому механічні переміщення викликають зміну

індуктивності, і елементів кола, що являють собою електричне
коло вимірювання індуктивності.
Індуктивним здавачем (рис. 10.1) називають пристрій для

перетворення механічних переміщень в електричний сигнал, що
представляє собою котушку індуктивності 1 з магнітопроводом 2

64