Page 33 - 6906

3. Експертний напрямок. При використанні перших двох підходів для

оцінювання ризику часто недостатньо статистичних даних або не зовсім

зрозумілі деякі принципові залежності. Тоді єдине джерело даних – експерти.

Перед ними ставиться завдання ймовірного оцінювання наслідків подій,

пов’язаних із аналізом ризику.

4. Соціологічний напрямок – дає змогу визначити сприйняття населенням

і його окремими групами того чи іншого ризику.

Управління екологічним ризиком – це процедура прийняття рішень, коли

враховується оцінка екологічного ризику, а також технологічні й економічні

можливості його попередження.

Принципові положення концепції управління екологічним ризиком:

– повністю виключити екологічний ризик неможливо, завжди зберігається

імовірність його виникнення;

– ризику можна запобігти, знизити або прийняти;

– управління ризиком, досягнення його результативності передбачає

застосування різних за формою та дієвістю законодавчо-правових,

організаційно-економічних, техніко-технологічних методів;
– незалежно від форм вияву екологічного ризику найбільш ефективним є

здійснення системних заходів, які охоплюють усі рівні можливих виявів.
Під управлінням екологічними ризиками потрібно розуміти методи, що

дозволяють виявляти рівень невизначеності, прогнозувати настання ризикових
подій і вживати заходи щодо запобігання або зменшення негативних наслідків

їх реалізації з урахуванням соціально-економічних, екологічних і інших

аспектів діяльності підприємства.

Послідовність організації робіт з аналізу ризиків:

1. підбір досвідченої команди експертів;

2. підготовка спеціальних запитань та зустрічі з експертами;

3. вибір техніки аналізу ризику;

4. встановлення факторів ризику та їх значимості;

5. створення моделі механізму дії ризиків;

33