Page 18 - 6902
P. 18
Для визначення висоти обвалування користуються висновком,
що вільний від забудови об’єм обвалованої території, який утворю-
ється між внутрішніми відкосами обвалування, повинний прийняти
розрахунковий об’єм рідини, що розлилася. Цей об’єм дорівнює
найбільшому об’єму резервуара в групі. Тому, в практичних розра-
хунках можна скористатись і іншою формулою
V
h , 2 , 0 (1.4)
S n S p
де V – місткість найбільшого резервуара в групі;
S – загальна площа обвалування;
n
S – площа, яку займають резервуари;
p
0,2 – запас висоти в метрах.
Ширина обвалування приймається:
– 0,5 м – при розрахунковій висоті обвалування менше 2,5 м;
– 1,0 м – при розрахунковій висоті обвалування від 2,5 до 3 м;
– 2,0 м – при розрахунковій висоті обвалування понад 3,0 м.
У межах однієї групи внутрішніми земляними валами або стін-
кою повинні розділятись:
– в резервуарних парках І i II категорій кожний резервуар об'є-
3
мом 20000 м i більше або декілька резервуарів сумарною місткістю
3
20000 м ;
– резервуари з маслами i мазутами від резервуарів з іншими
нафтопродуктами;
– в резервуарних парках I, ІІ категорій i ІІІ-а підкатегорії резер-
вуари для зберігання етилованих бензинів від інших резервуарів
групи.
Висоту внутрішнього земляного валу або стінки слід приймати
3
1,3 м для резервуарів з одиничним об'ємом 10000 м i більше,
0,8 м − для інших резервуарів.
Рекомендації з розробки генерального плану нафтобази
Генеральний план нафтобази – найважливіша частина проекту,
його необхідно розробляти суворо за нормами проектування скла-
дів нафти і нафтопродуктів.
Щільність забудови за генеральним планом повинна бути не
меншою ніж 30 % для нафтобаз І категорії; 25 % – ІІ категорії і
20 % – ІІІ категорії.
20